Поиск от Google

Андрій Чучко має всі повноваження як Адміністратор та модератор на цьому сайті.

Автор Тема: SKY country  (Прочитано 3837 раз)

0 Користувачів і 1 Гість дивляться цю тему.

Offline Дмитро Павлюченко

  • Full Member
  • Повідомлень: 223
  • Karma: +32/-3
  • 0507491996
Re: SKY country
« Reply #15 : Вересень 30, 2019, 21:14:39 »
Проблема в том, что, не рискуя, мы рискуем в сто раз больше.  Марк Аврелий

Offline Олег Санніков

  • Newbie
  • Повідомлень: 20
  • Karma: +41/-14
  • Олег Санніков
Re: SKY country
« Reply #16 : Жовтень 21, 2019, 12:56:26 »
Mystic 4 M (80-100)
Підвіcка: SC Sector Race Light
Загрузка: 88, 93 (бівачний варіант).

Це перша C-шка, яку мені довелось спробувати, тому порівняння, фактично, з Skywalk Chili 4.
Захват і страх.  popa
Так можна описати перший політ. Колись мене вразило, як легко Чілі піднімається в повітря. Цього разу я був вражений знов - просто і контрольовано. Але часу думати Містік дає менше, і стартувати в слабкий вітер потрібно трохи жвавіше.
В перший раз страшно все - піднімати, заходити в термік, заходити на посадку. Найменша неоднорідність повітря передається пілоту, а консолі і центр, здається, живуть окремим життям, рухаючись незалежно. Ця поздовжня «м‘якість» в поєднанні з видовженням, імовірно і додають інформативністі, але також, і певну інертність в керуванні. Входжу в потік на південній стороні Гимби, і розумію, що це вже не розваги, і розслабитись часу не буде. Потоків мало, вони вузькі, але щойно зочепивши край, зрозуміло куди довертати.
За кілька хвилин, вже під хмаркою ловлю «метелика», і стабілізувавшись, впродовж всього наступного часу я буду облітати хмари по периметру і з запасом висоти. Це був єдиний нештатний момент за весь час тестів.
Але перевівши подих, повертаюсь до ейфорічного стану надможливостей. В перші години здається, що пролетіти можна будь що! Через вихідні, знову старт на Боржаві, і за кілька годин, у вечірньому молоці сідаю на полонині Красній. Перший бівак. Наступного дня не вдається долетіти до штатного лендінгу в Пилипці - вітер зустрічний, помиляюсь з хмаркою, вона відмовляється працювати. Тож опускаюсь на землю, з розумінням, що до крила вже трохи звик, і стало комфортно. Ейфорія минула, до Львова з Карпат своїм ходом поки що не світить))). Але повернення назад до Чілі, одразу нагадає різницю. На ньому тепер скучно)))

Значну роль в тому, як я поводився з крилом, зіграли застереження досвідченіших пілотів, і, наприклад, посадки я вибирав за принципом "чим побільше”. Але, насправді, попри кращий глайд, і вищу на ~2км/год швидкість без акселя, корекція глісади таки виробляється за кілька польотів.



PS. Відгук, який написав Діма, і спілкування з іншими тест-пілотами, вказують на те, що гра крила над головою, і весь спектр інформації, що передається пілоту, це не ознака загрози, а нормальна поведінка, яка дає змогу краще його розуміти і вчитись. Але все ж, після Б-шки, перш ніж брати Містік у великі гори, мусив би влітатись краще.
« Останнє редагування: Жовтень 21, 2019, 14:18:45 від sunnycows »