Вже кілька років як, спостерігаючи за успіхами дальніх польотів з затяжок колег з Рівного, Харкова, Хмельницька, Луцька та Києва, до мене прийшло розуміння, що лебідка це не просто варіант за відсутності гори, а значно краща альтернатива наявності гірки з незначним перепадом.
Тривалий час теорія не переходила в практику, переважно через відсутність організатора, котрий би: а) купив лебідку, б) придбав і не шкодував машину, в) організовував оператора, водія, ремонти, пошук доріг, кворум пілотів/пасажирів для окупності/прибутковості затії.
Досвід тих же колег показав, що при недопрацюванні хоча б однієї ланки занепадає весь процес.
Нарешті сьогодні вдалось спробувати як то воно є. Не зважаючи на мою психологічну обтяженість після весняних подій
, затяжки на Когутовській гідропасивці відбулись навіть безпечніше, плавніше і гуманніше, ніж я думав, після мінімального досвіду малінки у 2012му.
1. Місце під Куликовим дуже близько від Львова (~20 км) по чудесній швидкісній дорозі (Андрій запевняє, що ми не в зоні глісади і не порушуємо закон, - особисто не перевіряв).
2. Сама дорога затяжки досить рівна, з нормальним покриттям, але запилена.
3. Є сформована спрацьована бригада з водія-оператора-випускаючого, яка слідкує і за належним станом обладнання і за стартом/відцепкою пілота. Тобто, кілька людей можуть попередити розвиток біди через деякі ймовірні косяки пілота.
4. Швидкість запуску пілотів ~1/10 хвилин, що дозволяє летіти групою.
5. Можливий маршрут при західних вітрах пролягає подалі від глісади, подібно як і при польоті з Шопок.
6. Якби якийсь елемент організації затяжки, на мій погляд, мав істотний глюк – я би перший про це сказав.
Яка мета агітації? – приєднуйтесь до польотів з гідропасивки, - бо це безпечно, плавно і дає шанс дальших маршрутів, ніж з маленьких гірок