Записки чайника парапланериста

[mwm]

А чим Вася вам допоміг?

Мало того, що він приземлився з іншої сторони Дністра, він там знайшов машину і підібрав нас в Підвербцях.
РЕально бобишки рулять .... 

[jagger]

Діло не в бобишках,як росказував Серега Бородатий Вася побачив що на 20 метрах висоти яструб спирали крутив і Вася подумав що він теж яструб

[Roman Kozhura]

Мені того разу теж повезло з Незвиськ добиратись. Зловив зразу попутку. Кажу дякую, що зупинились, а він мені – і тобі дякую! Це мене здивувало! І зацікавило! що ця відповідь означає?! Що, думаю, дякує мені за те, що кілька гривень заробить що мене підвезе? Та це дрібниця.  Виявляється він - Євангеліст, читав мені проповіді по дорозі. Та я не проти,головне що везе
  довіз він мене до Озерян, потім зразу трапилась ще попутка аж в Одаїв. Везе:)!

[Roman Kozhura]

Ну, і трохи більший запис з того дня:

Знову були польоти (27 субота свято Чесного Хреста і неділя 28.09.2014). Як не дивно, але те що я йду на маршрут і пролітаю по 10 км всетаки не випадковість, бо це вже можна сказати 5 маршрут підряд з Дністра. Таких випадковостей не буває. В мене получається знайти і обкрутити перший термік. А от далі – проблема – не получається знайти другий і продовжити маршрут.
27 числа погода була зовсім не маршрутна, ніхто не набрав більше 200м, здається найбільше 177 набирали, я -144. Але всеодно потренувався, політав в динаміку, пролетів в динаміку з Володьою і Сашою в правий кінець Одаївської ложки і назад (2.6 км в одну сторону), зробив дві посадки на верху, одну внизу. Всетаки, після двох тижнів перериву в польотах відвикаю від крила і треба якийсь час щоб знову влітатись, привикнути.
А 28-го була дуже класна маршрутна погода, як на цю пору. Були гарні дороги хмар, хоч і низька база – 1000м.
Стартанув в перших рядах, за Климом. Зразу вверх. Відлетів в бік від старту, крутив біля Могили. Підтянулись інші пілоти і я крутив в групі і пішов з ними на маршрут. Отже, 5-й пункт минулих висновків виконав – пішов в групі на маршрут. Це допомагало – по інших пілотах добре видно де кращий підйом. Викрутив під хмару і трохи в хмарі, а потім пілоти порозліталися. В них набагато швидші крила і вони прочісували в пошуках підйому набагато більшу територію, верталися проти вітру під хмари, а мені здавалось що проти вітру я стою на місці. (Знову не слідкував на приборі за швидкістю відносно землі:(, та й взагалі забув включити програму Соляр – включав її вже коли залетів в хмару, бо треба було якось орієнтуватися). Коли підйом послабшав і практично пропав, пішов на перехід, і явно не туда куда треба:(. Полетів з над Дністра за Підвербцями майже з під хмари при попутно боковому вітрі на яр в Незвиськах. Чому?! Це ж ціла купа помилок!!!
По перше, я був під хмарою і треба було орієнтуватись по хмарах, забути за землю. Орієнтуватись по хмарах в мене покищо не получається. Треба над цим працювати.
 По друге, треба було летіти під своєю хмарою назад проти вітру, а потім повернути на сусідню хмару, яка була ззаді зліва від мене (найближча з вигляду добра хмара). Триматись навіть в невеликих мінусах і обов»язково обкручувати кожен підйом. Цього разу, я часто пролітав підйоми, бо не зразу починав крутити – надіявся що пузирь великий і пролітав його. А на майбутнє треба закручувати зразу, а потім протягувати чуть далі на слідуючому витку.
Так, от полетівши по діагоналі, я напевно попав в низходняк від хмари, що була ззаді зліва. А ще можливо над яром завжди низходняк, напевно треба яри облітати.
По третє, треба було летіти на петлю Дністра біля Семенівки, де я сів попереднього маршруту. Був би шанс політати в динаміку і продовжити маршрут, або ще раз стартувати ззвідти. Я вже планував раніше так зробити, але чомусь ці плани цього разу не виконав.

І от, я полетів.. над яром – низходняк. Я думав, що за ним буде підйом, але ні – тільки низходняк і посадка за Незвиськом. Добре що хоч до дороги близько. Зловив зразу попутку. Кажу дякую, що зупинились, а він мені – і тобі дякую! Це мене здивувало! І зацікавило! що ця відповідь означає?! Що, думаю, дякує мені за те, що кілька гривень заробить що мене підвезе? Та це дрібниця.  Виявляється він - Євангеліст, читав мені проповіді по дорозі. Та я не проти,головне що везе
 Так от…  довіз він мене до Озерян, потім зразу трапилась ще попутка аж в Одаїв. Везе:)!
 З тої компанії що зі мною крутили, майже всі сіли ближче чим я – в Підвербцях. Але це не причина, щоб казати що слабка і не маршрутна погода, бо кращі полетіли аж  за Чернівці, а це вже біля 100 км.
 Десь по третій стартував ще раз. Літав годину, і полетів знову на маршрут, хоч вже видно було, що то вже потоки заслабі для маршрута. Напевно восени і третя година - вже пізно. Пролетів 2.2 км, сів на Крокодилі. Але і то добре. Всеодно треніровка обробляти термік.  Сів на краю в бобове поле. Трошки не дотянув, коли йшов з крилом над головою, і завалив його. Якби знав, як важко його випутати з бобів, то б приклав би, набагато більше зусиль, щоб воно не впало:)
Зібрався, вийшов на дорогу, поговорив з новими учльотами, які зупинились по дорозі до дому. Потім під»їхав Вітя з Васьою і ми поїхали до дому. Гарний день!

[jagger]

Рома старайся не залишати перший потік як що там є нулі уходи помало з нулями,зміщайся з хмарою хоть помало улітаеш но все такі улітаеш,не втрачаючи висоти.Сама груба помилка яку підсказав мені Клим-набрав максімув і ломишся на перехід а далі.....нічого і зливаешь все що набрав тому і маршрут короткий.Я з Ісакова крутив під хмарою аж до Тлумача і не втратив висоту,довго крутив,дуже довго але як мав 1800 так до Тлумача з ними і долетів.На переході злив до Клубівців до 1300 в Клубівцях другий потік знову в мене 1800,е нулі зміщаюся з нулями ще десь хв 10.А далі пішли мінуса не сильні..перехід і біля Франківська залишок 650 м,потенциал ще є можна летіти далі і облітати місто но побоявся сісти десь у дебрях,рішив зливати висоту і сідати у вигодному мені місци.....10 мін і я вже на маршрутці вертаюсь назад,ось так.

[Roman Kozhura]

Саша, ти тоді гарний маршрут зробив. Я розумію, що треба робити так як ти кажеш. Добре це розумію на землі, особливо після польоту, а от в повітрі не завжди дію розумно і обдумано. Нічо, не все зразу, з часом получиться. прийде весна - буду треніруватись.

[jagger]

Рома ти один рік літаеш,ще всьо попереду,всі роблять помилки.

[Серега Бородатый]

 

Діло не в бобишках,як росказував Серега Бородатий Вася побачив що на 20 метрах висоти яструб спирали крутив і Вася подумав що він теж яструб

 

[Дідух Іван]

Діло не в бобишках,як росказував Серега Бородатий Вася побачив що на 20 метрах висоти яструб спирали крутив і Вася подумав що він теж яструб

 

[Roman Kozhura]

    Знову хочу поділитись розповіддю про свої польоти. Можливість пролетіти нові маршрути буде ще не скоро. Хоч почитати про польоти, щоб не забути як літається і от, розповідь про, напевно, найкращий мій льотний день минулого року. Звичайно, це невеликі досягнення, але, на моєму рівні навиків і досвіду, вони принесли мені багато позитивних емоцій.
   Напевно, багато зайвого тексту, вибачайте.
     8.09.2014 стільки всього трапилось, виникають нові думки, роздуми. Було б добре це записати, небезпечно тримати це в голові, особливо з моєю памяттю. А так, перемістивши думки з глолови на папір, можна звільнити голову для нових думок, та й краще осмислити старі.
  Підходили вихідні, я під враженнями від попередніх  гарних польотів, хотів продовжувати літати, продовжувати свій льотний ріст як пілота. Прогноз був добрий на суботу( Ісаків, Підвербці), на неділю слабше. Відпросився з роботи, вирішив їхати незалежно чи буде їхати Вася. Але Вася таки поїхав, і я знову їхав в буді, а вони з Вітьою в салоні (я не обіжаюсь, головне що їхав ).
Приїхали 6.09.2014 десь в пів першій. Там вже були: Ігор з якимись арабами, яких він мав катати, Олег, Саша. Олег стартанув першим і літав, складав вуха, добре тримало.
Я стартанув  в 12:56. Як мені потім сказав Саша, я стартанув в низходняк «дивитись треба, куда стартуєш» але, оскільки я після цього старту зробив маршрут на 10,7 км, то я не впернений, що стартанув неправильно
отож, стартанув, зниження… полетів направо, нема підйому, наліво… і в кінці схилу біля яру почало підіймати. Спочатку слабо, а потім ковбасило досить нормально. Політав вісімками, поковбасився, набрав трохи висоти, а потім пройшовши вперед  до Дністра, попав в мощніший поток і закрутив спіраль.  Файно крутив. Крутив і зносився на Ісаків, трохи над лівим яром. Підйом був практично постійно. То слабший, то сильніший, то трошки пропадав, але знову зразу знаходився і я старався протянути в бік сильнішого підйому. Так набрав 928м. База в той день по сіскайсу така і була, так що я набрав наближено до максимума.  Пролетів Ісаків, поля за Ісаковом, підйом послабшав, навіть пропав. Долітаю до Крокодила, думав там щось буде, але тільки якісь невеликі бульки і нема нічо. Дивлюсь  за Олешею перед лісом дим йде полого, а потім здіймається вертикально, явний термік як їх описують. Але я чомусь туди не полетів, напено боявся що не долечу чи що. Та й летячи прямо за вітром, до цього часу траплялися пузирі, думав і далі так буде. Ні, термік рано чи пізно закінчується і це були крайні пузирі, а далі низходняк. Та я прийняв рішення летіти над Одаєвом, а далі вздовж поля між лісом. Це було не правильне рішення. Коли бачиш явний термік, не скористатися такою можливістю не можна. По перше, як я тепер розумію (ну я в цьому ще не впевнений, досвідом не провірено, але Пегін пише, що термік від терміка розташований на 2,5 висоти бази), терміки не можуть бути близько один біля одного. По друге, глайду і швидкості мого параплану вистачає ( а може і не вистачає ? ) Тільки на доліт до одного потоку, так що в мене є тільки одна можливість. Або моє рішення виявиться правильним, або я сяду. Звичайно ніхто не застрахований від помилок, тим більше початківець, але з досвідом їх має ставати менше. І треба старатись багато і добре аналізувати польоти вдалі і не вдалі (звичайно невдалих буде більше , треба бути до цього готовим). А ще побільше практики, треба використовувати кожну можливість для здобуття досвіду. (Ну, це напевно про мою поїздку на боржаву наступного дня ). Можливість дійсно використав, хоч і не вдало, але якийсь досвід здобув. Є матеріал для аналізу. Було б добре, щоб цей аналіз і досвід використався для прийняття майбутніх правильних рішень. Бо може бути таке, що розумом розумію, а дію всеодно не правильно.
 Щось я засильно відступив від розповіді.
 Так от… далі був низходняк, не дуже сильний але стабільний. Потім, летячи вже над полем, на десь 200м напевно, побачив що гілки дерев колишуться впереді. Полетів туди – нема нічо. Пролетівши ще трохи вперед за вітром, таки попав в якусь маленьку бульбашку, але на висоті 30м це вже ніякої ролі не грало, на такій висоті вона не могла бути достатньою щоб набрати хоч якусь висоту. Сів біля соколівки. 10,7 км.
Потім зібрався і пішов через ліс на Олешу.

  Отож іду… цікаво – перший раз вертаюсь з маршруту через ліс. Ліс грабовий, десь 3 км в ширину. Та пройшовши половину лісу, вийшов на лісову дорогу і тут зустрілась попутка – гружений дровами лісовоз класно, підвіз мене аж в Живачів (12 км). А далі зразу зловив іншу попутку – жигульку і доїхав в Ісаків до магазину. Ну, а далі вже пішки недалеко.
 Прийшов на старт, поговорив з Іваном, про польоти маршрутні. Каже, що я сильно ризикую, бо зношуся в потоці, коли маю мало висоти. Що мені повезло тоді в Одаєві, що я попав в потік над Крокодилом, а якщо, б не було, б там потоку?! Посадка. А, Клим, наприклад, набирає в потоці і вертається на старт (до краю, до тригира), потім знову набирає, і так поки не набере велику висоту, тоді можна спокійно летіти на маршрут з великою ймовірністю долетіти і попасти в наступний термік. Ну так, це все класно, логічно, так і треба робити, правда я не впевнений, що з швидкістю і зниженням мого параплана аж так часто получиться долетіти до місця звідки зловив потік. Але при слабкому вітрі так і треба робити. Цікаво поспілкуватись з досвідченими пілотами, є чому повчитись.
 Потім я стартанув знову… і нічо – посадка внизу. Вітер послабився і став більше косити зі сходу чи північного сходу. Дивлюсь - летить Олег  через  яр  на Підвербці. Перелетів і літає на тому схилі. Молодець. Але потім всетаки злився вниз і сів біля мене. Каже: « ну, як я?» «добре» кажу, «але чому ти там не затримався?» «стихло все», каже.
 І я пішов на Підвербці. Олег каже: « йди, покажи їм як треба літати!». Та я й сам хотів показати, але щось не дуже вірилось що це може здійснитися. А таки здійснилося!!!!
 І от, стартую я зі схилу – нема підйому, лечу направо – нема, на ліво… попри самий схил… і тут потрошки починає підіймати! Відвертаю від склона, літаю вісімками, підйом продовжується і набравши більше 50 м, перехожу в спіраль. Кручуся над кар’єром. Отут мене довбануло! Потім невагомість, крило пішло десь в бік і в низ. Тааа… кар’єр то потужний генератор мощних пузирів. Опасно, але там і висоту можна набрати добру. І я не здаюся, кручу над кар’єром і набираю. Потім все стихло. Я протягую вперед до Дністра, як радив Іван, знову знахожу підйом.  І з цим терміком вже пішов і пішов… потім вже дальше над Рогаткою взагалі підйом стабільний пішов. Термік широченний, хоча ядра були – десь сильніше підіймало, а десь слабше.
По рації Вітя питає  де я буду сідати, чи десь по дорозі, чи на старт вернуся. Ну звичайно десь по дорозі!!! ? Каже, що вони виїзджають з ісакова, по дорозі мене підберуть. Окей! Класно. Я про це мріяв і це здійснюється!!! 
Термік все не закінчується, я продовжую набирати над Рогаткою, хоч і зношуся і трохи протягую в сторону дороги за вітром. Бачу далі по маршруту, як дим від трави, що люди так люблять палити в цю пору, йде полого а потім підіймається. До нього далеко, але вирішую що буду летіти туди. Вилітаю з терміка, й так набрав 975м – це майже максимум по прогнозу, та й треба летіти по маршруту, бо машина підбору вже виїхала спочатку лечу за вітром ще над одним димком, що прямо йде вверх. Тут підйому нема. Повертаю, лечу на той. Він вже став досить розмитий, напевно термік згасає.  Недолітаючи трохи до диму знахожу підйом. Невеликий. Кручу. Протягую в сторону диму. Набрав в цьому потоці 150м і якось його загубив. Ну, він всетаки був слабенький, я шукав десь поряд сильніше ядро, але так і не знайшов. Всетаки, пізня година – півшоста вечора шостого вересня. Ну, і полетів далі… над Озерянами, над полями з лівого боку від дороги, пролетів попри вишку мобільних операторів і за нею розвернувся і сів біля дороги. Зразу дивлюся – підїхала Васіна таврія. Класно! Круто! Вони помогли мені зібратись і ми поїхали до дому.
Два десятикілометрові маршрути за один день – для чайника це не погано:)! А те що досвідчені сиділи на старті і дивилися як я набираю і йду на маршрут - взагалі круто!!!

[jagger]

Да Роман як кажуть чайникам завжди везе,але тут не про тебе бо в тебе є велике бажання літати і використати всю погоду по максімуму,тоді вечором ти показав"продвинутим"як треба літати.Молодець,так тримати надалі.

[axel]

Діло не в бобишках,як росказував Серега Бородатий Вася побачив що на 20 метрах висоти яструб спирали крутив і Вася подумав що він теж яструб

Блін не заходив сюди,а тут таке твориться 
Поперше в нас з Бородатим серйозна конкуренція хто кого переплюне ... того я навіть не думаючи шмигнув через Дністер лиш би його наказати(він не резикнув).Мало того ще й в роторній зоні за самим перегибом(на  20м від землі) з яструбами кусався хто поток осідлає ... тут вже програв.

[axel]

" я знову їхав в буді, а вони з Вітьою в салоні (я не обіжаюсь, головне що їхав )"
добра ти людина однако 

[jagger]

Конкуренція з Бородатим??Я думаю що без вас двох і не цікаво би було,ти би чув як Серьога росказував як ти мав з Крокодила стартувати,а на Боржаві на другий день він полетів туди де був ти на -1000,але йому не пощастило лише -300.

[Серега Бородатый]