Боржава

[Богдан Базюк]

Вчора з Миколою трикутник FAI

[duka dima]

Я скучаю за Боржавой ...   

[Дмитро]

   Політ за Колочаву (якось довго вийшло

   Мабуть, психологічна підготовка до польоту почалася в крайній день змагань у Толміні, коли небо затягло хмарами, моросив дощик, а словенський пілот на брифінгу запросто презентував свій квітневий політ через Альпи довжиною у 215 км. Уявляєте, саме слово «квітень», яке суміщається зі словами «Альпи» і «польоти»? І те, в якому стані перебуває весною атмосфера в цей час у Карпатах? Його переліт зі Словенії майже до Зальцбурга пролягав через покриті снігом скальники з переходами через довгі вже зелені долини, а іноді через кам’янисті ущелини без можливості безпечної посадки. При цьому доповідач коментував: «…деколи швидкість досягала 112 км/год, вороття назад не було, при посадці я б летів >50 км/год спиною вперед … та й посадок не було … але турбулентність для мого EN D була помірною … я вибирав місця орієнтовних тригерів на сонячній стороні скальника, враховував вітер, і все було добре…». Отже, концепція, яку любить практикувати Тарасик, коли передусім думаєш про стратегію польоту, а не про можливість нормальних посадок з кожної точки перебування в повітрі, в той день видалась мені максимально правильною.
   Після 11,5 годин переїзду з Прапетно в Пилипець та ранкового польоту на Богдановому гаспиді аспені 4, який, як ніколи успішно, дозволив прориватись вперед без суттєвої втрати висоти, обідній політ на моєму стандартному дэріжаблі дещо розчарував середньою швидкістю. Проте, така вона, – плата за високу пасивну безпеку; та й Чучко наголошує, що спішити не потрібно, особливо в нашому регіоні зі «жлобськими терміками», у порівнянні з південнішими краями. Після рутинного розжовування Стой-Темнатик-Магура і усвідомлення, що по дорозі на полонину Бужора сильно ллє, а отже, не бути мені сьогодні на Пікую, вирішив з 2800 м перелетіти на південний трикутний схил за Келечином (г. Цапова Кичера), який неодноразово мене рятував. Звідти – також на вже відомий південний лісистий тригер г. Кичера над Репинним, який до цього часу працював безвідмовно. Трохи терпіння – і перехід з 2200 на г. Грабова і ялозіння по хр. Грабова, з якого відкривалось кілька туманних перспектив – посадка в закинутому с.Кужбиї, на випробуваній полонині в с.Верхній Бистрий або на мінімальній полянці в закритому великими горами с.Стригальня. Але очікування на класичному тригері дало результати – можливість з 2300 здійснити перехід паралельно освітленому південно-західному схилу г.Кам’янка, покриття вершини якої абсолютно відрізняється від інших гір. Кам’янисті осипі, покриті якимось мохом, що чергуються з темно-зеленими кущами, створюють чудернацькі фігури ядовито-біло-жовтого кольору, - при уяві можна побачити імпровізовані кола, букви “g”, “p”, “u”, “t”. На переході у 9 км до найближчої бажаної посадки - північної окраїни с.Синевир практично завмер та згрупувався щоб не псувати аеродинаміки. Хоча і не використовував можливості південно-західної експозиції схилу Кам’янки, але і не дуже просідав. Зате, розглядав Синевирську поляну на північному сході, Міжгір’я та перевал на заході, хр.Пішконя на сході та Колочавську долину на півдні. Перетнувши покриту лісами ущелину, яка веде на Синевирську поляну, південно-західний схил хр.Пішконя порадував м'яким широким потужним терміком, що виніс на 2500. А далі – по південній експозиції через гг. Ясеновець, Велика Гропа, Гребінь, підніжжях гг. Барвінок, Дарвайка. Слід сказати, що усі вершини і, взагалі, елементи гір хребта Пішконя суворо трикутні (по них можна калібрувати знак мерседесу , на відміну від зализаних полонин Боржава. Після ущелин, де течуть річки Гурсовець і Сухар, підтримували хороший гляйд підніжжя гір Стримба і Стреміноса. На сході об’ємними хвилями в тінях вечірнього сонця виднілись полонинки над відгалуженнями сіл Негровець і Колочава, виблискувало Теребле-Вільшанське водосховище. Ще далі – хр. Квасний Верх і заманлива перспектива на майбутнє – г. Топас – початок хр. Полонина Красна. Щось викручувати в напрямку до вершин гір у таку пізню годину не бачив змісту. Сів на крайньо можливій південній точці Колочавської долини – полонинці перевалу Присліп у 18:32. Далі – по напрямку до Німецька Мокра та Усть Чорна – лише ліси і дорога для високих вантажівок .
   Висновки:
1.   На майбутнє – переліт з полонини Боржава на хр.Пішконя - це вже не екзотика. На мою думку, при базі від 2200 та легких південних вітрах, його можна здійснювати через дві ключові точки – г.Кичера і г.Грабова, які є достатньо високими та прогнозованими тригерами після переходу з Граба чи Магури. Раніше ми пробували туди також пробитись з Міжгір’я через гг.Дрислівець і Квасовець.
2.   Сам хребет Пішконя є дуже перспективним для стартів та маршрутних польотів у всіх напрямках. Плюси: 1) Особливо підкупає можливість безпечних посадок з південних стартів при південних вітрах. 2) Внизу – відносна цивілізація – крупні села з інфраструктурою. 3) Практично ідеальна тригерна структура гір та відрожків. 4) А якщо перескочити на г.Стримбу або г. Присліп, піднабрати, а далі перейти на хр.Полонину Красну ~5-6 км?… А далі – кілометрів десять між хребтами – і хребет Свидовець… Мінуси: 1) Хребет Пішконя далеко від цивілізації – по дорогах ~65 км від с.Пилипець. Їхати по дорозі Долина-Сойми – також варіант не дуже. 2) Дороги жахливі – після Міжгір’я все в ямах, а частина перевалу взагалі обвалилась. 3) Невідомо чи є достойні дороги з Синевиру чи Колочави для підйому на гору вантажівками.
3.   г. Гимба залишається перспективною для ще не достатньо вивчених напрямків польоту як Темнатик-Бозева-Гуляйка-Пікуй-і далі або Стой-Свалява-і далі хребтами.

Гарних польотів!

[Дмитро]

 ще фото

[Дмитро]

і ще

[тарас]

Клас!
Питання: викрутивши над початком хребта Пішконя, маючи запас висоти, чому не полетів далі по хребту, до найвищої його точки, а звернув вправо в долину? Так мав би шанси знайти ще потоки і пролетіти далі...

[Дмитро]

1)   Я наперед не планував цей маршрут Мав дуже приблизне уявлення про хребти навколо Колочавської долини, розглядаючи їх в процесі. З суттєвої висоти на початку хребта цікаво було долетіти до меж цивілізації на перший раз.
2)   Невідомо було як проходити лісисті, місцями затінені ущелини за г.Негровець та перед Стримбою (щось у кінці дня не хотілось туди залітати).
3)   Здається, після 18:10 вже не було нормальної термічки, лише притримувало, хоча йшов по відрожках.
4)   Поковбаситись на Негровці? - в той день і так налітав понад 5 год.
5)   Та й куди летіти? На півночі Синевирська поляна та села лише через ще один хребтик. На сході – до Комсомольська долетіти не так просто, та і як звідти вибиратись? Через Усть-Чорну? Єдиний варіант – на Полонину Красну - надто пізно.

Як бачиш, - завжди можна знайти виправдання своїм діям

[Olexi]

Молодець, прекрасний політ! Треба було тільки не гаяти часу на Стій та Темнатик    , а - усвідомивши потенціал погоди - летіти одразу на Пішконю і далі до Свидовця (Богдан мене зрозуміє 

А на Пішконю, до речі, ще є маршрут по Боржаві до кінця, а потім через г. Менчул (трохи не долітаючи до г. Кук) та г. Мерша (між Міжгір'ям та Синевіром).

[Богдан Базюк]

Долина обидва дні починала працювати пізно. Я ломанувся в долину хвилин на 40 раніше і не вижив. Дмитро і так використав погоду по максимуму. Нічого, Красна коли-небудь не встоїть перед нами, підкориться

[BAD]

Прошлые выходные на Боржаве
https://picasaweb.google.com/ParaSkiD/Borzhava_201208

[Богдан Базюк]

Дима, фотки - бомба! Спасибо! Надо ещё Аллу раскрутить чтобы свои выложила
Компания таки да - была классная! Душевная и насыщенная поездка получилась

[Roman Molchenko]

Да, Дима умеет и летать и фотографировать. Молодец.

[Андрей Попов]

Тень от параплана на облаке вообще супер!

[Негодяй]

На эти выходные кто-то планирует ехать на боржаву?

[mwm]

На эти выходные кто-то планирует ехать на боржаву?

А шо погода на вихідні каже ?