wings : Параплан : Парамотор : Планер : Кайт : Paragliding : Paramotoring : Gliding : Kiting : Форум

Общее => Оффтопик => Тема розпочата: Roman Kozhura від Жовтень 24, 2014, 20:42:19

Назва: Записки чайника парапланериста
Відправлено: Roman Kozhura від Жовтень 24, 2014, 20:42:19
24.10.2014
 Сьогодні випав перший сніг. Прийшла зима, а хочеться польотів. Від «нечего делать» перечитав запис про свій перший десятикілометровий маршрут, який пролетів на початку весни. Згадав як це було… Може я і помиляюсь, та мені здається що це може бути цікаво ще комусь почитати. Сужу по собі, бо сам люблю почитати про польоти. А кому буде нецікаво, я думаю не сильно обідяться, що захаращую сайт своїми записками.
29.03.2014
 В мене і хороші події і не дуже. Сьогодні я встановив свій особистий рекорд по висоті 1280 м і по далечині - пролетів по прямій 10 км. А не дуже добре получилось з посадкою - не вспів випрямитись в стояче положення і приземлився на сраку. Ще й до того на великій швидкості бо за вітром в низхідному потоці, та й в роторній зоні. Короче сраці нічо, а спина болить. Але я думаю скоро пройде.(Десь тиждень боліла, а потім поступово пройшло).  Я зовсім не правильне місце вибрав для посадки. Минулого разу (свого першого маршруту на 1.5км) я ще не сідав в незнайомому місці і вибирав місце для посадки щоб гарантовано було безпечне, без ротора. Тоді удачно получилось. А тепер, я щось відчув себе героєм і приділив замало уваги безпеці. Не хотів перелітати канаву з водою, щоб не шукати довго обхід-перехід, і вирішив приземлятись в небезпечнішій ділянці. Тепер я розумію, що краще на кілометер, а може і на кілька, більше пройти ніж ризикувати. А про то, що не зайняв стояче положення, я собі дивуюсь! Надіюсь це буде мені уроком і я буду приймати стоячу позицію тепер 100 м над землею. Ще мене збили покази варіометра, який показував більше ніж насправді до землі. Він ж рахував висоту над стартом. І зниження було сильне 4,5 м за секунду. Треба було швидко рішення приймати, і саме головне правильні.
Короче висновки, які я зробив для себе такі:
 1) коли висоти менше ніж 300 м шукати місце для посадки; 

2) Місце має бути безпечне, без ротора;
3)зайти на посадку  в заздалегідь стоячій позиції;
4) зробити круг, оприділити звідки вітер і зайти строго проти вітру.
Після посадки, я трохи постогнав, поматюкав себе, що допустився таких помилок, зібрався і пішов до траси  більше трьох кілометрів, а потім ще по трасі до повороту на Олешу. В сумі  4,5 км пройшов. Потім посидів, перекусив, трапилась попутка до Одаєва. Я зрадів, що ще політаю, дзвоню Васі, який сів в Олеші, що зараз поїдем на старт, а він каже виходити, бо Вітя зараз вже буде їхати додому. Шкода. Ще б політав, хоть і з болючою спиною. Попили пива і поїхали до дому.
Ще про то як все було...
Першим стартував Саша Пулик і зразуж в термік і догори. Потім політав досить високо і сів чомусь в низу.
Володя і Василь добре набирали і довго висіли в потоках до тисячі метрів.
Я стартанув  полетів наліво якийсь потік в тому кінці перед яром зловив, але ненадовго. Загубив його і сів внизу. Доречі, я щойно збагнув, що я там теж сів на сраку і за вітром. Коли в мене вже ввійде в привичку перевіряти звідки вітер і приймати стояче положення!!!!! То було по привичці, бо в ту сторону постійно сідаєм при півнійно західному вітрі, а сьогодні був північно східний! Та то нормально було, я вправлявся на точність посадки. Сів туди, куди дивився, але краще б правильно сів.
Вийшов на верх. Знову старт. Після Віті. Він летів низько, але потім набрав. Я теж долетів до ярів, ризикнув пролетіти над ними і на тій стороні і над ярами почав набирати. Дуже класне відчуття, коли ти знижувався, вже майже втратив всю висоту, залишається останній шанс  вигребти, долітаєш до останнього ймовірного місця підйому, майже черкаєш верхушки дерев і тут нарешті варіометер починає пищати! Спочатку повільно, але не зупиняється, а потім все сильніше і сильніше! З потоком зношуся над лісом, кручу спіраль. Цікаво всетаки, я ще над лісом не літав. Була думка – « а вдруг, не зможу вернутися, долетіти до схилу і прийдеться сідати на дерева». Та вітер був не сильний.  Набрав метрів 600 і потік скінчився. Полетів назад до краю в термодинамік – нема. З висоти було видно як в здовж схилу від старту летів дельтаплан. Дельтаплан вісімками літав біля ярків, але з висоти здавався маленьким і ніби тільки виживав. Полетів вправо на схід і над ярками зловив потік. Потім крутив, набирав і зносився на південний захід. Висота росла на очах. Дельтаплан лишився далеко, далеко внизу.  Дуже добре почувався в спокійному широкому терміку. Наверху було набагато спокійніше і грала чудова музика варіометра ? Завжди протягував в сторону більшого відйому. Цікаві краєвиди відкрились. Вигляд землі з такої висоти я ще вживу не бачив. На небі ні хмаринки, вже видно що земля хоч і дуже велика але дійсно кругла ? (Про круглу землю, то враження від відео. Камера робить землю круглішою ніж насправді ?)  І я знаходжуся під інверсією, вище якої чисте повітря, а інверсія – видима оболочка більш мутного тисячутрьохсот метрового приземного шару атмосфери.  Але спокійно любуватися краєвидами я не мав можливості, бо один з перших разів грав в захопливу гру – Знайди невидимку терміка і осідлай найскоропідйомніше його ядро ?. Деколи вже думав, що всьо, але знову відшукував потік. Набрав 1280 і тут знову почав потік пропадати. Я вирішив, що це вже база і треба летіти шукати наступний потік  ((1) А треба було ще пошукати – протянути проти вітру, потім за вітром. Як каже Горянський, свій потік завжди краще якогось там імовірного, і переважно його можна знову знайти. Просто треба добре пошукати. Спочатку проти вітру, бо сильніше ядро  втій стороні, якщо нема – за вітром. Треба виділяти якийсь запас втрати висоти на пошук потоку. А я зашвидко рішив летіти далі. Навіть, якщо б були нулі, треба було в них триматися). Полетів вправо до похилого на південь темного поля з спорудою з великою кришою. Почались мінуса, я повернув назад. ( (2)Тепер думаю, що не треба було вертатись. Якщо прийняв рішення летіти до криші, туди і треба було летіти. Думаю, там я б міг всетаки зловити потік, хоч і на низькій висоті. А так, я туди не долетів і вертаючись назад, вже нічого не знайшов). Щось ніби було, місцями добре піднімало, але швидко вивалювався в мінуса і роблячи оберт вже в потік не попадав ((3) Протягувати треба було більше проти вітру, а в мене вийшло, що я протянув за вітром, щоб оприділити край терміка. Пішов добрий підйом, підйом почав стихати, я повернув в спіраль в напрямку звідки прилетів. (а треба було в інший бік повертати. Звідки прилетів - там і так підйому небуло) Як я розумію, я вивалився з підвітряної сторони пузиря в мінуси, і зробивши виток спіралі, опустився нижче нього і тому в потік не попав). Мінуса почалися дуже сильні (4,5 м/с), запанікував – хотілось довгий маршрут, а тут так різко вниз. Рішив піти за вітром через мінуса. Висота розтаяла на очах.  Напевно треба було всетаки летіти на ту кришу, а ще краще не лишати так швидко термік – проти вітру піти, може я з нього зверху вивалився. Не знаю як краще. Треба досвіду. Сьогодні я солідний досвід здобув. Ще одну велику помилку зробив, що не включив GPS. Включив трекер, але в андроїді жпс  треба окремо до нього включати. Треба запамятати це!!!!!
Продовжую... Висота дійсно таяла на очах. Я летів до озер з надією, що холодне повітря над озером працює як тригер і над ним відривається і починає підйом тепле. Але я помилився – біля озер в пологому і вологому ярі був тільки сильний низхідняк. Зря я туди полетів. Надалі, всетаки треба уникати низин і водних поверхонь. Я поняв, що це вже все – сідаю. Висоти було десь 300м на варіку, хоча може й менше насправді.  Було дуже сильне зниження. Максимум було 4,5 м/с. Шукав площадку для посадки. Спочатку на одному горбі хотів сісти, але мені здалось, що там насаджені малі дерева. Потім ще побачив зораний город і вирішив ще над ним пролетіти – авось щось зловлю. Нічого. Хотів сісти на полі з другого боку канави, але вирішив, що важко буде її перейти і я «крутий пілот» – зможу сісти і в роторі на підвітряному похилому схилі ((4)треба було на полі  з другого бок сідати в безпеці би був). Намотав 2 витка клевант на руки. Заходив на посадку, вирішив в останній момент розвернутися проти вітру, та не врахував дуже сильне зниження і не вспів розвернутись. З усього маху гепнувся на сраку. На Боржаві дєд, що його швидка забрала, здається легше гепнувся. Чому на сраку?!!! Сам не розумію. Ніби підсовувався на край підвіски. Напевно недостатньо стояче положення прийняв. Надалі треба за цим слідкувати. Ще може бути, що від затягування клевант крило пішло на зад  а ноги піднялись вверх (і ще цьому міг посприяти ротор від пагорба). Не знаю чи це так, але клеванти треба було затягувати раніше, а перед землею відпустити і знову затянути.  І проти вітру обовязково розвернутись.
   Мені дивно, чому деякі пілоти не літають маршрути. Здається це досить просто. Треба просто більше вивчати матеріалів про польоти і не сидіти на старті чекаючи не знати чого, а частіше стартувати і не боятися сісти в низу. Звичайно не все зразу получиться - треба напрацьовувати досвід. (Тепер я розумію, що краще стартувати не частіше, а в правильний момент, коли підійшов термік. Інакше, сівши внизу будеш дивитись як набирають в потоці інші. Тоді мені повезло – я долетів до терміка, який сходив далеко в стороні від старту).
Назва: Re: Записки чайника парапланериста
Відправлено: Жак Павло від Жовтень 24, 2014, 22:28:56
Дякую за розповідь. Думаю, всім цікаво читати про цікаві польоти. Якщо у тебе смартфон на Андроїді, встанови xcsoar. Це дійсно кльова програма, багато корисної інформації. Але із увімкненим gps швидко сідає батарея. Я купив собі зовнішній акумулятор, але з ним ще не літав. На майбутнє, особливо при польотах на Боржаві, слід планувати свій маршрут, вчити місцевість. Бо можна потім йти не тільки 4,5км.
Бажаю тобі далеких, високих і цікавих польотів. І м'ягких посадок. І пиши ще.
Назва: Re: Записки чайника парапланериста
Відправлено: _Андрей_ від Жовтень 24, 2014, 23:15:26
молодец! пиши еще, не стесняйся!

клеванти треба було затягувати раніше, а перед землею відпустити і знову затянути
не нужно таких сложностей. достаточно вовремя затормозить.
мягких посадок!
Назва: Re: Записки чайника парапланериста
Відправлено: Roman Kozhura від Жовтень 25, 2014, 00:36:31
Дякую, Жак! xcsoar вже встановив, користуюсь. Правда не дуже получається в польоті на xcsoar дивитись, але деколи пригоджається. Після цього маршруту були ще маршрути вже з вдалими посадками.
Назва: Re: Записки чайника парапланериста
Відправлено: Shine від Жовтень 25, 2014, 01:21:33
Я обычно при полетах не на равнине отслеживаю посадки все время, а не с 300 (500, 700, 1000м, нужное подчеркнуть). Принимая любое решение по полету всегда ищу 3-4 варианта посадок в зоне долета на всякий случай. Как-то это автоматически происходит, даже без особого участия мозгов :) А вот если вдруг режим скана посадку не обнаружил в зоне досягаемости (например, большая зона леса, или карьер какой-нить по пути, или скальники, или овраги), то уже включается мозг с кучей вопросов. Основной: "а может ну его на фиг и назад повернем?" :))) И тогда уже начинаю оценивать высоту, просчитывать "долечу/не долечу", строить маршрут не по прямой, а зигзагами через возможные посадки итд :) Это я к тому, что 300 метров - высота, на которой искать посадку может быть уже поздно
Назва: Re: Записки чайника парапланериста
Відправлено: Roman Kozhura від Жовтень 25, 2014, 19:59:18
Shine, дякую за коментар. Повністю згідний, так і треба сканувати землю на наявність місць для посадки. Та в нас на Дністрі рівнина, переважно всюди поля, де можна нормально сісти. Я просто в останній момент вибрав не правильне місце для посадки. Та, ніби, урок засвоїв, тепер ретельніше вибираю місце для посадки.
Назва: Re: Записки чайника парапланериста
Відправлено: ТСП від Жовтень 25, 2014, 21:18:30
http://www.odnoklassniki.ru/video/17600940602 (http://www.odnoklassniki.ru/video/17600940602)
Назва: Re: Записки чайника парапланериста
Відправлено: jagger від Жовтень 25, 2014, 21:24:33
На рахунок не лінитися і стартувати не боячись сісти в низу-Рома згадай як ти стартував а я тобі кажу що стартуеш в низходняк і ти літав нижче схила а за 3 хв пішов на маршрутик(пішов потік)а як було з Василем(mwm)Вася в низу пока йшов до гори а у других вже по 1000 метрів,Вася ще раз стартує і вниз провалився знову йде до гори і чує по раціі що в мене 1500,Вася 3 раз стартує знову провалився,знову йде до гори і чує голос Андрія по раціі 2000 в ітозі три гарних потока(ульотних) пройшли вот така сітуація досить досадна тому наш народ не охотно стартуе і вичикує потока на схилі.На мій погляд твоя помилка старту-ти підняв крило і вже стрім головою біжиш пригати,треба підняти крило,почути тягло,і тоді стартувати.Хотя помиляються і досить досвідченні пілоти,згадую як стартував Рома(vertikal)і Вова Клим Рома на ліво Клим направо,у Роми 2400 а Клим внизу,Хотя Вова Клим вийшов і ще годину чекав на термік і стартанув в махонький пузирьок і......через 15 хв ми чули по раціі 2650 а після того даже не дмухнуло.
Назва: Re: Записки чайника парапланериста
Відправлено: Roman Kozhura від Жовтень 26, 2014, 10:18:18
Ти правий, Саша - треба підняти крило,почути тягло,і тоді стартувати. Треба над цим попрацювати. Шкода, що можливості потренуватись ще довго прийдеться чекати :( На рахунок не лінитися і стартувати не боячись сісти в низу- так я вважав весною після маршруту, коли робив цей запис. В дужках добавив, що тепер думаю інакше і з тобою тепер згідний. Хоча, пару раз мені повезло стартувати, як ти кажеш, в низходняк і попасти, всетаки, в добрий потік, та нема смислу так ризикувати, якщо потоки сходять на старті.
Назва: Re: Записки чайника парапланериста
Відправлено: mwm від Жовтень 26, 2014, 12:25:37
Роман, давай пиши ще !
Мені сподобалось. Молоток ! ccccoool

З.І. jagger, не строчи телегаму. Став розділові знаки.  :blyaaaaa:
Вчись в Романа.
Назва: Re: Записки чайника парапланериста
Відправлено: Roman Kozhura від Жовтень 26, 2014, 12:41:23
Дякую, Вася! З часом ще щось напишу, бачу, що таки читають  :)
Назва: Re: Записки чайника парапланериста
Відправлено: jagger від Жовтень 26, 2014, 19:24:26
mwm Вася,ти мав на увазі телеграму ???Добре постараюсь ukraine в Романа і тобі ще треба вчитися ;D
Назва: Re: Записки чайника парапланериста
Відправлено: Серега Бородатый від Жовтень 27, 2014, 10:46:42
Не завжди виходить вчитись на чужих помилках :-\  Теорію знаеш, а коли в ділі то все якось забуваеш  popa и тут приходе на помічь ПРАКТИКА!!!  ;D
Назва: Re: Записки чайника парапланериста
Відправлено: mwm від Жовтень 30, 2014, 17:50:46
Не завжди виходить вчитись на чужих помилках :-\  Теорію знаеш, а коли в ділі то все якось забуваеш  popa и тут приходе на помічь ПРАКТИКА!!!  ;D

Серьога, пам'ятаю ту твою практику, коли ми двоє шнипали з Підвербців пішки. Якби не Вася, той шо з бобишками, ходили ми би довго.  :blyaaaaa:
Назва: Re: Записки чайника парапланериста
Відправлено: Roman Kozhura від Жовтень 30, 2014, 19:55:22
А чим Вася вам допоміг?
Назва: Re: Записки чайника парапланериста
Відправлено: mwm від Жовтень 30, 2014, 20:14:52
А чим Вася вам допоміг?
Мало того, що він приземлився з іншої сторони Дністра, він там знайшов машину і підібрав нас в Підвербцях.
РЕально бобишки рулять ....  :parapente3:
Назва: Re: Записки чайника парапланериста
Відправлено: jagger від Жовтень 30, 2014, 21:22:48
Діло не в бобишках,як росказував Серега Бородатий Вася побачив що на 20 метрах висоти яструб спирали крутив і Вася подумав що він теж яструб :blyaaaaa:
Назва: Re: Записки чайника парапланериста
Відправлено: Roman Kozhura від Жовтень 30, 2014, 21:59:56
Мені того разу теж повезло з Незвиськ добиратись. Зловив зразу попутку. Кажу дякую, що зупинились, а він мені – і тобі дякую! Це мене здивувало! І зацікавило! що ця відповідь означає?! Що, думаю, дякує мені за те, що кілька гривень заробить що мене підвезе? Та це дрібниця.  Виявляється він - Євангеліст, читав мені проповіді по дорозі. Та я не проти,головне що везе :)
  довіз він мене до Озерян, потім зразу трапилась ще попутка аж в Одаїв. Везе:)!
Назва: Re: Записки чайника парапланериста
Відправлено: Roman Kozhura від Жовтень 30, 2014, 22:04:11
Ну, і трохи більший запис з того дня:

Знову були польоти (27 субота свято Чесного Хреста і неділя 28.09.2014). Як не дивно, але те що я йду на маршрут і пролітаю по 10 км всетаки не випадковість, бо це вже можна сказати 5 маршрут підряд з Дністра. Таких випадковостей не буває. В мене получається знайти і обкрутити перший термік. А от далі – проблема – не получається знайти другий і продовжити маршрут.
27 числа погода була зовсім не маршрутна, ніхто не набрав більше 200м, здається найбільше 177 набирали, я -144. Але всеодно потренувався, політав в динаміку, пролетів в динаміку з Володьою і Сашою в правий кінець Одаївської ложки і назад (2.6 км в одну сторону), зробив дві посадки на верху, одну внизу. Всетаки, після двох тижнів перериву в польотах відвикаю від крила і треба якийсь час щоб знову влітатись, привикнути.
А 28-го була дуже класна маршрутна погода, як на цю пору. Були гарні дороги хмар, хоч і низька база – 1000м.
Стартанув в перших рядах, за Климом. Зразу вверх. Відлетів в бік від старту, крутив біля Могили. Підтянулись інші пілоти і я крутив в групі і пішов з ними на маршрут. Отже, 5-й пункт минулих висновків виконав – пішов в групі на маршрут. Це допомагало – по інших пілотах добре видно де кращий підйом. Викрутив під хмару і трохи в хмарі, а потім пілоти порозліталися. В них набагато швидші крила і вони прочісували в пошуках підйому набагато більшу територію, верталися проти вітру під хмари, а мені здавалось що проти вітру я стою на місці. (Знову не слідкував на приборі за швидкістю відносно землі:(, та й взагалі забув включити програму Соляр – включав її вже коли залетів в хмару, бо треба було якось орієнтуватися). Коли підйом послабшав і практично пропав, пішов на перехід, і явно не туда куда треба:(. Полетів з над Дністра за Підвербцями майже з під хмари при попутно боковому вітрі на яр в Незвиськах. Чому?! Це ж ціла купа помилок!!!
По перше, я був під хмарою і треба було орієнтуватись по хмарах, забути за землю. Орієнтуватись по хмарах в мене покищо не получається. Треба над цим працювати.
 По друге, треба було летіти під своєю хмарою назад проти вітру, а потім повернути на сусідню хмару, яка була ззаді зліва від мене (найближча з вигляду добра хмара). Триматись навіть в невеликих мінусах і обов»язково обкручувати кожен підйом. Цього разу, я часто пролітав підйоми, бо не зразу починав крутити – надіявся що пузирь великий і пролітав його. А на майбутнє треба закручувати зразу, а потім протягувати чуть далі на слідуючому витку.
Так, от полетівши по діагоналі, я напевно попав в низходняк від хмари, що була ззаді зліва. А ще можливо над яром завжди низходняк, напевно треба яри облітати.
По третє, треба було летіти на петлю Дністра біля Семенівки, де я сів попереднього маршруту. Був би шанс політати в динаміку і продовжити маршрут, або ще раз стартувати ззвідти. Я вже планував раніше так зробити, але чомусь ці плани цього разу не виконав.

І от, я полетів.. над яром – низходняк. Я думав, що за ним буде підйом, але ні – тільки низходняк і посадка за Незвиськом. Добре що хоч до дороги близько. Зловив зразу попутку. Кажу дякую, що зупинились, а він мені – і тобі дякую! Це мене здивувало! І зацікавило! що ця відповідь означає?! Що, думаю, дякує мені за те, що кілька гривень заробить що мене підвезе? Та це дрібниця.  Виявляється він - Євангеліст, читав мені проповіді по дорозі. Та я не проти,головне що везе :)
 Так от…  довіз він мене до Озерян, потім зразу трапилась ще попутка аж в Одаїв. Везе:)!
 З тої компанії що зі мною крутили, майже всі сіли ближче чим я – в Підвербцях. Але це не причина, щоб казати що слабка і не маршрутна погода, бо кращі полетіли аж  за Чернівці, а це вже біля 100 км.
 Десь по третій стартував ще раз. Літав годину, і полетів знову на маршрут, хоч вже видно було, що то вже потоки заслабі для маршрута. Напевно восени і третя година - вже пізно. Пролетів 2.2 км, сів на Крокодилі. Але і то добре. Всеодно треніровка обробляти термік.  Сів на краю в бобове поле. Трошки не дотянув, коли йшов з крилом над головою, і завалив його. Якби знав, як важко його випутати з бобів, то б приклав би, набагато більше зусиль, щоб воно не впало:)
Зібрався, вийшов на дорогу, поговорив з новими учльотами, які зупинились по дорозі до дому. Потім під»їхав Вітя з Васьою і ми поїхали до дому. Гарний день!
Назва: Re: Записки чайника парапланериста
Відправлено: jagger від Жовтень 31, 2014, 19:04:38
Рома старайся не залишати перший потік як що там є нулі уходи помало з нулями,зміщайся з хмарою хоть помало улітаеш но все такі улітаеш,не втрачаючи висоти.Сама груба помилка яку підсказав мені Клим-набрав максімув і ломишся на перехід а далі.....нічого і зливаешь все що набрав тому і маршрут короткий.Я з Ісакова крутив під хмарою аж до Тлумача і не втратив висоту,довго крутив,дуже довго але як мав 1800 так до Тлумача з ними і долетів.На переході злив до Клубівців до 1300 в Клубівцях другий потік знову в мене 1800,е нулі зміщаюся з нулями ще десь хв 10.А далі пішли мінуса не сильні..перехід і біля Франківська залишок 650 м,потенциал ще є можна летіти далі і облітати місто но побоявся сісти десь у дебрях,рішив зливати висоту і сідати у вигодному мені місци.....10 мін і я вже на маршрутці вертаюсь назад,ось так.
Назва: Re: Записки чайника парапланериста
Відправлено: Roman Kozhura від Жовтень 31, 2014, 19:58:31
Саша, ти тоді гарний маршрут зробив. Я розумію, що треба робити так як ти кажеш. Добре це розумію на землі, особливо після польоту, а от в повітрі не завжди дію розумно і обдумано. Нічо, не все зразу, з часом получиться. прийде весна - буду треніруватись.
Назва: Re: Записки чайника парапланериста
Відправлено: jagger від Жовтень 31, 2014, 20:11:03
Рома ти один рік літаеш,ще всьо попереду,всі роблять помилки.
Назва: Re: Записки чайника парапланериста
Відправлено: Серега Бородатый від Жовтень 31, 2014, 20:36:41
 
Діло не в бобишках,як росказував Серега Бородатий Вася побачив що на 20 метрах висоти яструб спирали крутив і Вася подумав що він теж яструб :blyaaaaa:
  ;D
Назва: Re: Записки чайника парапланериста
Відправлено: Дідух Іван від Жовтень 31, 2014, 21:10:57
Діло не в бобишках,як росказував Серега Бородатий Вася побачив що на 20 метрах висоти яструб спирали крутив і Вася подумав що він теж яструб :blyaaaaa:
  ;D
;D :blyaaaaa:
Назва: Re: Записки чайника парапланериста
Відправлено: Roman Kozhura від Січень 03, 2015, 23:02:42
    Знову хочу поділитись розповіддю про свої польоти. Можливість пролетіти нові маршрути буде ще не скоро. Хоч почитати про польоти, щоб не забути як літається :) і от, розповідь про, напевно, найкращий мій льотний день минулого року. Звичайно, це невеликі досягнення, але, на моєму рівні навиків і досвіду, вони принесли мені багато позитивних емоцій.
   Напевно, багато зайвого тексту, вибачайте.
     8.09.2014 стільки всього трапилось, виникають нові думки, роздуми. Було б добре це записати, небезпечно тримати це в голові, особливо з моєю памяттю. А так, перемістивши думки з глолови на папір, можна звільнити голову для нових думок, та й краще осмислити старі.
  Підходили вихідні, я під враженнями від попередніх  гарних польотів, хотів продовжувати літати, продовжувати свій льотний ріст як пілота. Прогноз був добрий на суботу( Ісаків, Підвербці), на неділю слабше. Відпросився з роботи, вирішив їхати незалежно чи буде їхати Вася. Але Вася таки поїхав, і я знову їхав в буді, а вони з Вітьою в салоні (я не обіжаюсь, головне що їхав :)).
Приїхали 6.09.2014 десь в пів першій. Там вже були: Ігор з якимись арабами, яких він мав катати, Олег, Саша. Олег стартанув першим і літав, складав вуха, добре тримало.
Я стартанув  в 12:56. Як мені потім сказав Саша, я стартанув в низходняк «дивитись треба, куда стартуєш» :) але, оскільки я після цього старту зробив маршрут на 10,7 км, то я не впернений, що стартанув неправильно :)
отож, стартанув, зниження… полетів направо, нема підйому, наліво… і в кінці схилу біля яру почало підіймати. Спочатку слабо, а потім ковбасило досить нормально. Політав вісімками, поковбасився, набрав трохи висоти, а потім пройшовши вперед  до Дністра, попав в мощніший поток і закрутив спіраль.  Файно крутив. Крутив і зносився на Ісаків, трохи над лівим яром. Підйом був практично постійно. То слабший, то сильніший, то трошки пропадав, але знову зразу знаходився і я старався протянути в бік сильнішого підйому. Так набрав 928м. База в той день по сіскайсу така і була, так що я набрав наближено до максимума.  Пролетів Ісаків, поля за Ісаковом, підйом послабшав, навіть пропав. Долітаю до Крокодила, думав там щось буде, але тільки якісь невеликі бульки і нема нічо. Дивлюсь  за Олешею перед лісом дим йде полого, а потім здіймається вертикально, явний термік як їх описують. Але я чомусь туди не полетів, напено боявся що не долечу чи що. Та й летячи прямо за вітром, до цього часу траплялися пузирі, думав і далі так буде. Ні, термік рано чи пізно закінчується і це були крайні пузирі, а далі низходняк. Та я прийняв рішення летіти над Одаєвом, а далі вздовж поля між лісом. Це було не правильне рішення. Коли бачиш явний термік, не скористатися такою можливістю не можна. По перше, як я тепер розумію (ну я в цьому ще не впевнений, досвідом не провірено, але Пегін пише, що термік від терміка розташований на 2,5 висоти бази), терміки не можуть бути близько один біля одного. По друге, глайду і швидкості мого параплану вистачає ( а може і не вистачає ? ) Тільки на доліт до одного потоку, так що в мене є тільки одна можливість. Або моє рішення виявиться правильним, або я сяду. Звичайно ніхто не застрахований від помилок, тим більше початківець, але з досвідом їх має ставати менше. І треба старатись багато і добре аналізувати польоти вдалі і не вдалі (звичайно невдалих буде більше :), треба бути до цього готовим). А ще побільше практики, треба використовувати кожну можливість для здобуття досвіду. (Ну, це напевно про мою поїздку на боржаву наступного дня :)). Можливість дійсно використав, хоч і не вдало, але якийсь досвід здобув. Є матеріал для аналізу. Було б добре, щоб цей аналіз і досвід використався для прийняття майбутніх правильних рішень. Бо може бути таке, що розумом розумію, а дію всеодно не правильно.
 Щось я засильно відступив від розповіді.
 Так от… далі був низходняк, не дуже сильний але стабільний. Потім, летячи вже над полем, на десь 200м напевно, побачив що гілки дерев колишуться впереді. Полетів туди – нема нічо. Пролетівши ще трохи вперед за вітром, таки попав в якусь маленьку бульбашку, але на висоті 30м це вже ніякої ролі не грало, на такій висоті вона не могла бути достатньою щоб набрати хоч якусь висоту. Сів біля соколівки. 10,7 км.
Потім зібрався і пішов через ліс на Олешу.

  Отож іду… цікаво – перший раз вертаюсь з маршруту через ліс. Ліс грабовий, десь 3 км в ширину. Та пройшовши половину лісу, вийшов на лісову дорогу і тут зустрілась попутка – гружений дровами лісовоз :) класно, підвіз мене аж в Живачів (12 км). А далі зразу зловив іншу попутку – жигульку і доїхав в Ісаків до магазину. Ну, а далі вже пішки недалеко.
 Прийшов на старт, поговорив з Іваном, про польоти маршрутні. Каже, що я сильно ризикую, бо зношуся в потоці, коли маю мало висоти. Що мені повезло тоді в Одаєві, що я попав в потік над Крокодилом, а якщо, б не було, б там потоку?! Посадка. А, Клим, наприклад, набирає в потоці і вертається на старт (до краю, до тригира), потім знову набирає, і так поки не набере велику висоту, тоді можна спокійно летіти на маршрут з великою ймовірністю долетіти і попасти в наступний термік. Ну так, це все класно, логічно, так і треба робити, правда я не впевнений, що з швидкістю і зниженням мого параплана аж так часто получиться долетіти до місця звідки зловив потік. Але при слабкому вітрі так і треба робити. Цікаво поспілкуватись з досвідченими пілотами, є чому повчитись.
 Потім я стартанув знову… і нічо – посадка внизу. Вітер послабився і став більше косити зі сходу чи північного сходу. Дивлюсь - летить Олег  через  яр  на Підвербці. Перелетів і літає на тому схилі. Молодець. Але потім всетаки злився вниз і сів біля мене. Каже: « ну, як я?» «добре» кажу, «але чому ти там не затримався?» «стихло все», каже.
 І я пішов на Підвербці. Олег каже: « йди, покажи їм як треба літати!». Та я й сам хотів показати, але щось не дуже вірилось що це може здійснитися. А таки здійснилося!!!!
 І от, стартую я зі схилу – нема підйому, лечу направо – нема, на ліво… попри самий схил… і тут потрошки починає підіймати! Відвертаю від склона, літаю вісімками, підйом продовжується і набравши більше 50 м, перехожу в спіраль. Кручуся над кар’єром. Отут мене довбануло! Потім невагомість, крило пішло десь в бік і в низ. Тааа… кар’єр то потужний генератор мощних пузирів. Опасно, але там і висоту можна набрати добру. І я не здаюся, кручу над кар’єром і набираю. Потім все стихло. Я протягую вперед до Дністра, як радив Іван, знову знахожу підйом.  І з цим терміком вже пішов і пішов… потім вже дальше над Рогаткою взагалі підйом стабільний пішов. Термік широченний, хоча ядра були – десь сильніше підіймало, а десь слабше.
По рації Вітя питає  де я буду сідати, чи десь по дорозі, чи на старт вернуся. Ну звичайно десь по дорозі!!! ? Каже, що вони виїзджають з ісакова, по дорозі мене підберуть. Окей! Класно. Я про це мріяв і це здійснюється!!! 
Термік все не закінчується, я продовжую набирати над Рогаткою, хоч і зношуся і трохи протягую в сторону дороги за вітром. Бачу далі по маршруту, як дим від трави, що люди так люблять палити в цю пору, йде полого а потім підіймається. До нього далеко, але вирішую що буду летіти туди. Вилітаю з терміка, й так набрав 975м – це майже максимум по прогнозу, та й треба летіти по маршруту, бо машина підбору вже виїхала :) спочатку лечу за вітром ще над одним димком, що прямо йде вверх. Тут підйому нема. Повертаю, лечу на той. Він вже став досить розмитий, напевно термік згасає.  Недолітаючи трохи до диму знахожу підйом. Невеликий. Кручу. Протягую в сторону диму. Набрав в цьому потоці 150м і якось його загубив. Ну, він всетаки був слабенький, я шукав десь поряд сильніше ядро, але так і не знайшов. Всетаки, пізня година – півшоста вечора шостого вересня. Ну, і полетів далі… над Озерянами, над полями з лівого боку від дороги, пролетів попри вишку мобільних операторів і за нею розвернувся і сів біля дороги. Зразу дивлюся – підїхала Васіна таврія. Класно! Круто! Вони помогли мені зібратись і ми поїхали до дому.
Два десятикілометрові маршрути за один день – для чайника це не погано:)! А те що досвідчені сиділи на старті і дивилися як я набираю і йду на маршрут - взагалі круто!!! :)
Назва: Re: Записки чайника парапланериста
Відправлено: jagger від Січень 03, 2015, 23:30:41
Да Роман як кажуть чайникам завжди везе,але тут не про тебе бо в тебе є велике бажання літати і використати всю погоду по максімуму,тоді вечором ти показав"продвинутим"як треба літати.Молодець,так тримати надалі.
Назва: Re: Записки чайника парапланериста
Відправлено: axel від Січень 03, 2015, 23:34:08
Діло не в бобишках,як росказував Серега Бородатий Вася побачив що на 20 метрах висоти яструб спирали крутив і Вася подумав що він теж яструб :blyaaaaa:
Блін не заходив сюди,а тут таке твориться  :blyaaaaa:
Поперше в нас з Бородатим серйозна конкуренція хто кого переплюне ... того я навіть не думаючи шмигнув через Дністер лиш би його наказати(він не резикнув).Мало того ще й в роторній зоні за самим перегибом(на  20м від землі) з яструбами кусався хто поток осідлає ... тут вже програв. :)
Назва: Re: Записки чайника парапланериста
Відправлено: axel від Січень 03, 2015, 23:50:49
" я знову їхав в буді, а вони з Вітьою в салоні (я не обіжаюсь, головне що їхав :))"
добра ти людина однако  :)
Назва: Re: Записки чайника парапланериста
Відправлено: jagger від Січень 04, 2015, 09:16:12
Конкуренція з Бородатим?????Я думаю що без вас двох і не цікаво би було,ти би чув як Серьога росказував як ти мав з Крокодила стартувати,а на Боржаві на другий день він полетів туди де був ти на -1000,але йому не пощастило лише -300.
Назва: Re: Записки чайника парапланериста
Відправлено: Серега Бородатый від Січень 04, 2015, 15:15:33
 ;D
Назва: Re: Записки чайника парапланериста
Відправлено: Roman Kozhura від Лютий 02, 2015, 12:08:52
1.02 були польоти в Ісакові. Вітер був заслабкий, десь колись трохи тримало і можна було літати над кромкою, але частіше не тримало і я 4 рази сідав внизу. Перший раз сів внизу я і як не дивно мій інструктор Вітя. Не знаю, чому він вирішив полетіти в такий слабкий вітер. Сіли ми з різних сторін горки біля Дністра – я біля правого яру, а він біля лівого. Я зібрався, виходжу на верх – Віті ще нема. Дивно, він зібрався набагато швидше ніж я, і я не спішив. Потім бачу йде Вітя і несе пакет. Підходить до нас відкриває, а там 3 великі рибини десь по 50см довжини і файні такі, мясисті. Тай каже: «Хлопці, там в потічку риба йде на нерест, потепліло, вона напевно думає що вже весна, то я її там зловив». Каже: «треба вирізати якийсь рогач і йти подивитись в потічок  з правого боку, він там більший, може там тоже риба на неріст пішла». Всі заметушилися, збирааються риби руками в потічку наловити. А Саша стоїть біля мене, штуркає мене ліктем і каже:   «І що ти йому віриш?»
«Вірю», кажу. А він сміється… Ну, думаю, певно не варто так всьому вірити :)
 А Вася з Іваном серйозно збираються на рибалку! Вася витрясає Іванову Їду з пакета.
«Нащо тобі мій пакет?» Іван питає.
¬На рибу.
-Та ти ж свій маєш.
-Та мені мого пакета буде замало.
 Взяли вони пакети, пилку, щоб рогачі вирізати і чимдуж пішли в сторону потічка. Ще кажуть: «Вітя, пішли рубу ловити!», а він: « Та вітер є, я полечу рубу ловити».
Іван каже: «Вася, а ти чого на рибу не летиш, а пішки йдеш?», а Вася йому: «Та, може риби багато наберу, то з парапланом буде тяжко на гору вилізти».
Ну, і от йдуть вони, а Вітя стартанув, летить збоку них і каже: « Не йдіть туда, вертайтеся, то моя риба, я буду ловити». А вони ще дужче давай до потічка бігти :)  А тоді Вітя каже: «Вертайтеся  я пошуткував. Нема там риби, я рибу в рибаків купив :)»
Ото прикол був! Файно пошуткував! Добре що мене Саша ліктем штурктув, а то би ще й я по потічках бродив рибу шукав :)
То те, що цікавого було на польотах. Ну, ще потім Вітін параплан з дерева знімали, бо він, напевно, про рибу задумався, не вписався і на дереві розвісився :)
Назва: Re: Записки чайника парапланериста
Відправлено: Жак Павло від Лютий 02, 2015, 13:18:58
Таке собі перше квітня першого лютого  ;D
Назва: Re: Записки чайника парапланериста
Відправлено: mwm від Лютий 02, 2015, 18:54:14
... . Ну, ще потім Вітін параплан з дерева знімали, бо він, напевно, про рибу задумався, не вписався і на дереві розвісився :)
Це Вася та Іван відомстили Віті за "першолютневий" жарт !   :blyaaaaa: ;D :blyaaaaa: ;D :blyaaaaa: ;D
Назва: Re: Записки чайника парапланериста
Відправлено: Roman Kozhura від Лютий 02, 2015, 21:34:01
Сьогодні jaggerа чогось нема, він би, жартувати продовжив.
Назва: Re: Записки чайника парапланериста
Відправлено: jagger від Лютий 02, 2015, 21:52:10
Мені дивно як Вітя вас розвів як останніх лохів,а Васька з Іваном ще пакети шукали на рибу.За цей жарт Вітя поплатився "гніздом"(клеванту роспутував в польоті летівши над верхушками дерев),вони так і сміялися,що це через те що Вітя їх намахав.
Назва: Re: Записки чайника парапланериста
Відправлено: axel від Лютий 02, 2015, 22:22:47
 ;D Даремно він признався.Треба було дочікатись їхнього повернення (з повними пакетами риби) на горі, зі згуртованим криком ОТ ЛОШАРИ! ... думаю їм було б веселіше  :)
Назва: Re: Записки чайника парапланериста
Відправлено: viktor-delta від Лютий 03, 2015, 19:19:35
Я пожалів Ваньку
то треба було бачити .як вони дружно майже бігли  по дармову рибу :blyaaaaa: dance
Назва: Re: Записки чайника парапланериста
Відправлено: Серега Бородатый від Лютий 03, 2015, 21:05:33
Без лоха - жизнь плоха :blyaaaaa:  :apstenu: Форель халявну захотiли  :fig-vam:
Назва: Re: Записки чайника парапланериста
Відправлено: axel від Лютий 03, 2015, 22:31:34
 ;)
Назва: Re: Записки чайника парапланериста
Відправлено: viktor-delta від Лютий 04, 2015, 14:55:42
картина була схожа \ножовка  сокира пакети\ як не зловлю то зарубаю або запиляю до смерті :fly: :blyaaaaa: dance
Назва: Re: Записки чайника парапланериста
Відправлено: Roman Kozhura від Лютий 04, 2015, 18:56:42
Я в Контакті в групі "Парапланеризм (Івано-Франківська обл.)" 2 відео з того дня виклав. Одне де більше польоти, а друге де більше знімання крила з дерева.
Назва: Re: Записки чайника парапланериста
Відправлено: Леонід Сніцарук від Лютий 04, 2015, 20:08:41
А пишуть, що українці (як такі) масово покидають рашистські соцмережі...  :fig-vam:

Чи то правда?  ???
Назва: Re: Записки чайника парапланериста
Відправлено: Roman Kozhura від Лютий 04, 2015, 22:55:14
Та напевно правда, якщо пишуть. Вони ж не можуть брехати. Я навіть одного такого знаю. Дякую, що підказали - більше не буду писати про Контакт, бо це може задіти почуття справжніх українців. А я всього лише хотів поділитись відеом, і зовсім не врахував такий факт, що зараз не в кожній соціальній мережі його можна викласти для українців.
Назва: Re: Записки чайника парапланериста
Відправлено: mwm від Лютий 04, 2015, 23:04:40
Роман, викладуй в "ютуб".
Особисто я в рашистській мережі не зареєстрований , то і відео не можу подивитись.
Назва: Re: Записки чайника парапланериста
Відправлено: Roman Kozhura від Лютий 05, 2015, 10:35:54
https://www.youtube.com/watch?v=RhMPFlq-eAE (https://www.youtube.com/watch?v=RhMPFlq-eAE)
Назва: Re: Записки чайника парапланериста
Відправлено: mwm від Квітень 07, 2015, 09:29:34
Роман, "+" в карму від Васі.
Назва: Re: Записки чайника парапланериста
Відправлено: Едуард Дідух від Квітень 07, 2015, 10:12:15
 pivasik Гарна розповідь.

І да! Чернівці в неділю були в хмарах. ;)
Назва: Re: Записки чайника парапланериста
Відправлено: Roman Kozhura від Квітень 07, 2015, 10:18:45
Дякую! Дякую! Щось вчора писалося, от я і писав.
Назва: Re: Записки чайника парапланериста
Відправлено: Oleg511 від Квітень 07, 2015, 13:29:07
"+" Дякую, Роман. Гарна розповідь :parapente3: :parapente3: :parapente3:
Назва: Re: Записки чайника парапланериста
Відправлено: Жак Павло від Квітень 07, 2015, 14:37:20
+ в карму. Пиши частіше. Цікаво читати. А ще би фотки якісь виклав, ото би кльово було.
P.S. І дякую за роз'яснення про крокодила  ;D
Назва: Re: Записки чайника парапланериста
Відправлено: jagger від Квітень 07, 2015, 19:55:35
pivasik Гарна розповідь.

І да! Чернівці в неділю були в хмарах. ;)
До речі Чернівців чути не було,а було чути Львів,то Тарасик летів під хмарами.
Назва: Re: Записки чайника парапланериста
Відправлено: Roman Kozhura від Квітень 07, 2015, 22:34:55
  На прохання вернув те, що видалив:
Після  15-го березня  двоє вихідних не літав – не мав можливості.  21-го Вітя, Вася і Уляна їхали в Іване Золоте. Їхали Васіною таврією. Уляна в багажнику :). Правда в багажнику тільки до Франківська, а далі її Саша взяв в свою мазду. Вони тоді гарно політали – набирали по 1400-1500 з копійками (Вася і Саша). Уляна 600 без варіометра. А чернівецькі взагалі по 70-80 км маршрути пролетіли. А я працював :( . Другий день цього сезону на роботі - не міг відпроситись.  На наступні вихідні дощ…
 Отож, сижу я без польотів … Вже третій тиждень без польотів…  Ломка… :) По прогнозу на неділю 5 квітня, вітер хоч і Одаївський, але заслабкий. Вже змирився, що польотів не буде і рахую, що на Паску, якщо вдасться політати, буде майже місяць з минулих польотів. З такими думками я ліг спати трохи пізно - в 1-шій годині, ще й заснути чомусь не міг. Рано вставати не планував – польотів й так нема. Проснувся в 9:30 і на всякий случай, всетаки, глянув прогноз.  І як не дивно, прогноз покращився!!! Став зовсім льотним! Вітер 3-4м/с. Ще й градієнт до 1100-1200. І навіть по Сіскайсу добрий прогноз, що буває не так часто весною в тому районі.
 Хоч то вже було і пізновато, але дзвоню Віті, Васі чи вони часом не збираються їхати. Вітя на роботі, Вася каже, що вже пізно і в нього вже інші плани. Каже, от якби вчора я запропонував... А вчора і я не знав, що можуть бути польоти. І не надіявся, що прогноз може зранку змінитись в кращу сторону. Дзвоню тоді до Саші Роговика. Саша каже що би їхав. Каже:
« подзвони Уляні, чи вона їде, і я вас заберу  в Франківську». Добре! Дзвоню Уляні.  А вона каже, чого ж ти на 15 хв. раніше не подзвонив, я ж тільки що льотний комбінізон прати закинула! Думала - їхати чи ні, і в чому… І таки поїхала. Може трохи мерзла без комбінізона, але на польоти поїхала :)
  Ну і от, ми з Уляною сіли в маршрутку в 11-тій годині, доїхали до Франківська, а далі вже з Сашою його машиною. 
   Приїхали. Народу на польотах було мало, тільки Чех з Саньою і Олегом, і ще Андрюха приїхав.  Вітер дув достатній. Напевно, такий як по прогнозу. Взагалі, самого динаміка як такого не було, був термодинамік. В потоках можна було набирати, але коли потік закінчувався, висота таяла на очах і була загроза сісти внизу. Та мені якось повезло і після старту я літав переважно вверху, обкручуючи потоки.  Набрав 340м зносячись на поле за Могилою, потік закінчився. Полетів назад до схилу… Такий низходняк сильний почався, що я ледве до кромки долетів, і то акселератор на всю видавлював, щоб швидше пробитись.  Біля могили не тримало.., помало просаджувало. Полетів на старт, думаю сяду, поки на верху є можливість сісти. Та над стартом попав в потік і сідадити передумав. Крутив і дивився, як внизу на склоні сидять наші, і чекають вітру, а я над ними кручу і набираю висоту. Чомусь в них не було достатнього вітру, хоч над ними був потік. Попав в сильніше ядро, закрутив і з потоком знісся за вітром. Крутив майже до Крокодила (Крокодил, то горка така, там скеля подібна на крокодила – може хтось не з нашої компанії буде читати :)), а потім потік почав стихати. Полетів прямо на Крокодил з надією, що над ним буде потік. Та потоку там не було, і я політавши над ним в слабкому динаміку, сів внизу біля Крокодила. Набрав в тому потоці 380м.
 Вернувся на старт. Трохи перекусив з компанією. Цікаво з такою компанією обідати, спілкуватись, але так і момент для польоту можна втратити. Отож, перекусив і знову на старт! А там вітер слабенький. Перспектива стартанути і сісти внизу мене не приваблювала…  Спереді стояв Олег з розложеним крилом. Чех підбурював його щоб він летів. Хотів запутити його як жертву, щоб задобрити погоду :) Та Олег тільки крило мляво підіймав, а стартувати не стартував. Підійшли хмари…  Я надіявся що коли вони дойдуть до старту, почнуть тянути. Та замість того, щоб тянути, хмари почали посипати нас дрібним снігом :)  Саша з Андрієм і Уляна зпакували параплани. Я параплан зібрав до купи і накрив частиною крила стропи і все решта, щоб менше мок. Всетаки надіявся на польоти після снігу. І вони були! Ще політали!      Олег таки полетів на жертву в низ :)
  В четвертій годині польоти продовжились. Спочатку набрав 180 м, потім стихло, і мені вдалось сісти з краю на старті. Вдала посадка получилась. Щось трохи виходить, краще получається з досвідом. Може  менше буду внизу сідати :)  Потім я ще набрав 280м і  зробив ще другий маршрутик на Крокодил :) На Крокодилі прийшлось сідати на обгоріле поле. Хотів сісти під Крокодилом, та, літаючи над Крокодилом, не зорієнтувався, що вітер дує в тому місці вздовж склона і мене просадило на обгорілий схил.  Зібрав параплан в розочку, пішов вниз… А місця щоб його покласти і зложити нема! Все обгоріло. Знайшов клаптик землі з необгорілими хащами бурянів, і там зложив параплан.  Потім ще перебрався по нахиленому дереві на той бік потічка, і вийшов на дорогу.  Йдучи до дороги, бачив яструба, який пролетів недалеко від мене, і в лапах ніс здобич. Якусь невелику пташку чи мишу.  А коли стояв на дорозі і чекав Сашу з Уляною, простояв вже на одному місці десь хвилин 15. Походжував туди-сюди. Вирішив пройти трохи вперед  на горбик, щоб більше тереторії оглядати. Беру рюкзак, ривком закидаю його на плече, і тут з під ніг (десь 2-3м від мене) вилітає куропатка! Як таке може бути, що я вже 15 хвилин попри неї ходив і вона, коли мене побачила, зразу не полетіла, і я її не бачив! Там і трави високої  не було.
 Гарний день був! Ще й Саша нас аж до дому відвіз, хоч йому прийшлось зайвих 70км проїхати.
     Уляна  напевно трохи мало політала, бо після минулого її 10-ти кілометрового маршруту з Сашою під  чорною хмарою,  інструктор на неї накричав, розказав, що це небезпечно, що хмара, може затянути, і вона тепер кожної хмарки боїться.  Інструктор по телефону сказав їй триматися Андрія, як здравомислячого пілота, який в небезпечних і поганих умовах літати не буде, і в чорну хмару не полетить. А Андрій взагалі рідко літає, буває що він і крило не витягує, коли інші літають. І цього разу він, здається, не літав, тільки крило розклав.  Міг би інструктор їй зразу сказати – сидіти на склоні і не рипатись :) Та вона, всетаки, трохи політала – зробила два польоти з посадкою на верху.

     Попередній абзац  я написав не з метою критики дій інструктора, я й не маю права його критикувати, я ж чайник і ще вчуся літати. Тим більше що я з ним згідний - краще хай боїться хмар, чим залітає в грозову. Може по написаному тексту це виглядає навпаки... Написав його просто тому, що мені видалось це смішним. Але тепер бачу, що в цьому жарті криються уколи, які можуть не сподобатись кільком людям. Я вже був видалив розповідь, та на прохання вертаю її назад. Сподіваюсь люди будуть бачити в цьому жарті тільки жарт. Вибачте, якщо когось образив.
   
Саша каже, що цього дня доброї погоди для маршруту не було, що якби була можливість набрати 1000м, то тянуло б сильніше і я б, не спинявся на трьхстах метрах. Та може воно частково й так, погода була не ідеальна, та в ідеальну погоду любий полетить.  А чи можна було набрати так як по прогнозу? Скоріш за все, це я просто не міг набрати висоту в таку погоду, а не прогноз помилився.  Були б Чернівецькі, то б, прояснили в небі цю ситуацію.
Назва: Re: Записки чайника парапланериста
Відправлено: Searcher від Квітень 08, 2015, 10:21:56
Гарне оповіданнячко вийшло!=)) Молодець!!!  pivasik pivasik pivasik Пиши ще!!! Плюсик у карму!=)) ukraine ukraine ukraine
Назва: Re: Записки чайника парапланериста
Відправлено: viktor-delta від Квітень 08, 2015, 14:18:02
Роман ти немаєш ні морального ні практичного права судити Андрія . так як він на багато більший мае досвід з польотітв та відносин до крила. а радити мені. як поступити по відношенню до моїх учнів .доречі яким ти являєшся  налітай хотяби 500 годин .а потім візьми відповідальність  на себе за вихованця відчуй льод під шкірою і свій стан після травми учня  \ти мав інструкроа до мене \ зараз ти літаєш а він пішком ходить. щей дандемити пробує невміючи при цьому сам літати  .фу на тебе groza
Назва: Re: Записки чайника парапланериста
Відправлено: Oleg511 від Квітень 08, 2015, 14:33:12
Роман ти немаєш ні морального ні практичного права судити Андрія . так як він на багато більший мае досвід з польотітв та відносин до крила. а радити мені. як поступити по відношенню до моїх учнів .доречі яким ти являєшся  налітай хотяби 500 годин .а потім візьми відповідальність  на себе за вихованця відчуй льод під шкірою і свій стан після травми учня  \ти мав інструкроа до мене \ зараз ти літаєш а він пішком ходить. щей дандемити пробує невміючи при цьому сам літати  .фу на тебе groza


зявився критик. Тепер до редоктора і в друк.

Гарна розповідь. Так тримати. А в критика робота така. Не  звиртай увагу. Пиши!!!  Ми із великим задоволенням почитаємо. "+"в карму
Назва: Re: Записки чайника парапланериста
Відправлено: ChajkaYalta від Квітень 08, 2015, 14:45:34
И осторожность нужна и критика, конструктивная, тоже нужна и посидеть когда другие летают, тоже нужно, главное без фанатизма во всём!
Назва: Re: Записки чайника парапланериста
Відправлено: mwm від Квітень 08, 2015, 16:56:55
Ромку, поправка, Уляна їхала не в багажнику а в буді !
Це важлива поправка.
Назва: Re: Записки чайника парапланериста
Відправлено: viktor-delta від Квітень 08, 2015, 19:33:28
Олег.+ кидай путіну  .це тож буде не в твій адрес а карлику путіну .це + .ок
Назва: Re: Записки чайника парапланериста
Відправлено: Roman Kozhura від Квітень 08, 2015, 20:34:44
    Вітя, звичайно я не маю ні морального ні практичного права судити Андрія, я й подумати не міг про таке, щоб його судити! Він має набагато більший досвід польотів та й літає він добре. Бачив на відео в нашій групі в Контакті як він  переміг, коли ви змагалися на точність приземлення. Та й літає він добре! Коли погода бомбова він часто набирає більше за інших висоти. А те, що він, коли польоти слабенькі, часто сидить на склоні, тусується, спілкується, а не літає - це факт. Не знаю добре це чи погано. На землі в тусовці парапланеристів теж цікаво! Не дивно, що його цікавить більше поспілкуватись чим політати, коли нема рекордної погоди. Може колись і я так само буду робити, та покищо використовую кожну можливість політати. Та й взагалі Андрій класний колєґа! Радий, що він в нашій компанії!  Сподіваюсь, що він не обідиться. Чи хоч не сильно обідиться, бо тепер розумію, що є за що.
     
     Знову повторюю: я нікого не хотів обідити. Хотів просто пожартувати. Вибачте за невдалий жарт.
     Моя проблема в тому, що не вмію викладати свої думки так, щоб їх можна було зрозуміти однозначно, і так як я думав. Та й написав не подумав. Та ще й не зміг поставити себе на місце людини про яку пишу, не зрозумів, як їй буде, коли вона буде читати про себе.
     Та й люди різні бувають, на місце кожного себе не поставиш. Хтось обідиться, а хтось посміється. Он Вася не обідився на мене, коли я на всю парапланерну Україну написав як він рибу ходив ловити. Але може в мене погане почуття гумору і я не знаю, який жарт можна писати а який ні. І про кого можна, а про кого не можна жартувати. Ще раз вибачте.
     Я вас дуже уважаю, радий, Вітя, що ви мій інструктор, радий, що ви мене навчили літати, і сподіваюсь, що ви теж  довго зла на мене тримати не будете за ці невдалі фрази.
   
     І ще про Уляну... Дякую, Вася, що поправив про буду.  І вибач, що твою буду назвав багажником. Я думав так смішніше буде, то ж, багажне відділення, грузове. Знову невдало пожартував. Та й в буді не так вже й погано їхати, сам там не раз їхав. Тим більше вона простора, там не одна людина з парапланами влізе, і вікно є, і лавочка. Ну, так, теж написав не подумав, тож люди, які читають не знають як твоя машина виглядає, і дійсно можуть подумати, що ви дівчину в маленький багажник запхали. Розумію, що і її я обідив. Вибач Уля.
     Ще раз вибачте, постараюсь надалі думати що і про кого пишу, боюсь правда, що, якщо буду думати що про кого можна написати, а що ні, то нічого не напишу. Але краще нічого не написати, ніж заробити ворогів серед близьких людей. Зря я взявся за цю справу.
Назва: Re: Записки чайника парапланериста
Відправлено: Roman Kozhura від Квітень 08, 2015, 20:56:07
Вітя, може ви менше будете на мене обіжатися, якщо я і про себе пожартую на всю парапланерну Україну:
 Недавно зі мною сталась оказія. Ось яке повідомлення після неї я написав теті з Італії:
           Тето, ви прислали флакончик такий як шампунь, але там намальована якась випічка, печиво чи щось таке. Мама поставила то в холодильник, та й воно там стояло. А я сьогодні прийшов з роботи та й зацікавився тою баночкою. Думав що то щось їстівне, раз в холодильнику, та й їда якась намальована. А по італійськи я не дуже шурупаю. Достав баночку з холодильника, відкрив, витиснув... Щось таке біле, на згущьонку подібне, тільки трохи рідше. Та я й подумав, що то згущьонка. Відломив кусок хліба, намастив того... та після того як поклав до рота, зразу поняв, що то не згущьонка! :) То таке противне! Я потім сто разів рот полокав, зуби чистив, і ніяк той противний смак шампуню не проходить :) Потім почитав в інтернеті, що то слово перекладається як піна для ванни. Тето, не передавайте більше такого! А якщо будете передавати, то хоч напишіть на баночці, що то таке по нашому, і що його не можна їсти :)
Назва: Re: Записки чайника парапланериста
Відправлено: Дідух Іван від Квітень 08, 2015, 21:20:33
pivasik Гарна розповідь.

І да! Чернівці в неділю були в хмарах. ;)
До речі Чернівців чути не було,а було чути Львів,то Тарасик летів під хмарами.
І ми з Тарасом говорили :vidixay:
Назва: Re: Записки чайника парапланериста
Відправлено: mwm від Квітень 08, 2015, 23:24:08
Роман, забагато "вибачте"
Назва: Re: Записки чайника парапланериста
Відправлено: viktor-delta від Квітень 09, 2015, 10:04:48
Мужики росповідь гарна і терпеливо написана що одна що  остання про тету. також прикольна На рахунок Ульки то був звонок мені на робрту .ззапитанням- що робити летіти чи ні .отя і дав пораду триматись досвіченого пілота .щоб не переживати в сліпу .сидячи на роботі Андрію я довіряю як соему учню і ліпше від мене ніхто йго незнае як пілота-до речі   \колись на боржаві про мене сказали .незнайомі пілоти на змаганнях точ .приземлення \.цей старий точно в круг не долетить потім сміялись з свого прогнозу... а уляю я навчаю літати і несу відповідальність за  польоти  .не вам це пояснювати .так що відностесь з розумінням  моїх переживань за житя підлеглих      pivasik :parapente3: на паску політаем \ інфо для Дідух Івана \парапланчики нарізав привезу на паску 2-3 день. до зустрічі
Назва: Re: Записки чайника парапланериста
Відправлено: Серега Бородатый від Квітень 09, 2015, 10:56:47
По пят, ну очень большие.
А по три, ну очень маленькие!  ;D
Назва: Re: Записки чайника парапланериста
Відправлено: Іван Харишин від Квітень 09, 2015, 14:17:03
Гарна росповідь,  і на мою думку, нікому в обіду не сказано. Це звичайні наші життєві ситуації парапланериста.
 Вітя, тебе теж розумію, але трохи затісно наїхав на Рому і дарма. Він бідолаха тепер переживає що обідив когось нехотячи.
"Ребята давайте жить дружно" ;D     Хто більше сміється, той довше жиє!  dance
                                                              Шануймося! pivasik
Назва: Re: Записки чайника парапланериста
Відправлено: Roman Kozhura від Червень 23, 2015, 22:10:36
 Давно нічого сюди не писав, хоч дома час від часу записи роблю, особливо після вдалих для мене маршрутних польотів. А, минулої неділі 21.06.2015 був на польотах в Одаєві. І деякі парапланеристи питаються чому нічого не пишу? Кажуть, щоб писав, що цікаво почитати. Приємно, звичайно, таке чути! Зразу з'являється бажання викласти сюди свій запис :) Хоч спочатку відклав його, щоб подивитись на текст через деякий час, а потім закрутився – робота, нові польоти… Вже й забув про нього, а це найдовший маршрут, який я пролетів на даний час.
От і викладаю, хоч знову, напевно, багато зайвого і забагато тексту…  Багато кому, напевно буде лєнь  стільки читати. Ви пишіть, якщо є якісь зауваження, конструктивна критика. Буду вдячний за поради.


Нарешті знову були польоти, і ще й які!!! Якщо коротко, то я пролетів  вчора (3.05.2015) свій перший справжній повноцінний маршрут. До цього всі мої маршрутики по 10-13км були набором в одному потоці  і з подальшим глайдом за вітром до посадки. Один раз того року, я ще набрав був 100м в наступному потоці і все. А цього польоту тільки потоків, що я обкручував з невеликої висоти було 3 (включаючи перший Одаївський), а ще були польоти під хмарами і навіть від хмарки до хмарки! Я мріяв про такий політ і вчора мені повезло.
  Та все по порядку:
На польоти наша компанія їхала 1 травня на державний вихідний. Їхали в Іване Золоте. А я знову не зміг поїхати – наша фірма державні свята не святкує і шеф відпускати мене не погодився. Тільки трохи покричав в трубку телефона і сказав, що «ти літаєш, а я - влітаю». Короче, лишився я працювати а не літати :( Того року, після такого, я б напевно застрілився :), а тепер щось досить спокійно до цього поставився. Якось розумію, що можливості ще будуть, тим більше  що маршрутний сезон ще майже весь впереді. Та й можливість політати випала зразу ж через 2 дня.
  День перед цим  (в суботу 2 травня) з обіду і до кінця дня лив затяжний дощ. Погода явно ні для польотів, ні для роботи. Аж не вірилось, що в  наступний день в неділю прогнозують сонячну погоду і чисте небо. Та й вітер біль-менш добрий прогнозували на Одаїв – 3-4м/с.
Їхати в Одаїв мали не стандартно – я, Уляна і Володя до Франківська автобусом, а далі Саша нас забирав машиною. А рюкзаки свої лишали в Сергія Хрещатика, і потім їх нам відвіз Вася Таврією.
  Перед польотами щось не міг спати… Проснувся під ранок і не дають заснути думки про польоти.  Дивлюсь на годинник – 4:30. Ще би спати й спати -  з дві години, а не спиться... Та й лежав, думав про польоти, продумував стратегію і тактику (може це трохи "громко сказано" стратегію, але про польоти думав), згадував відеолекцію Гончарова-Горянського, і його прості правила, алгоритми польоту. Ще поміж думки про польоти приходили й думки про війну, з розповідей Вані з яким я працюю, і який 6 місяців воював на передовій. Здається я й не спав більше.
  Далі все як і домовлялися, сіли з Уляною в автобус до Володі, яким він їхав з Долини; потім з Франківська з Сашою в Одаїв. На рюкзаки й так  треба було чекати, і Саша зробив нам екскурсію в своє село Долина. Гарні там місця… і гори над Дністром, і річка, і травичка на берегах . Чудові місця для відпочинку на ріці.
   Приїхали в Одаїв. Там уже було багато народу, чотири дельтаплани, палатки. То Київські з ночьовкою приїхали на Травневі святкові вихідні. З погодою в суботу їм не повезло – тепер сушаться.
  Приїхав Вася з Вітьою  і з нашими парапланами. Помалу почали збиратися на старт. Вітерець подував, слабенький але напевно би тримало. Але, ніхто не спішив стартувати, а потім динаміка вже не було. Приходив потік – можна було стартанути, пару хвилин і все стихало.
Перший раз я стартанув, коли в небо вже піднялася група пілотів. Я навіть не дивися добре на обстановку. Дивлюсь – люди літають, вітер дує, ніби, достатній. Підняв крило і з розбігу пішов… в низ :( Якісь дрібні бульки тільки пару раз шарпнули крило, а так суцільний низходняк і посадка внизу. Таа… неприємність! А потім згадую, що параплани вже низько літали, коли я стартував, перед горою земля була вся в тіні, та й крило не підіймало, не відривало мене від землі, хоч я стояв на краю обрива. Не було чути, що воно тяне.  Що значить не політав пару тижнів, вже все забув, на що звертати увагу перед стартом, коли стартувати... Ну, нічо зробив помилку, зразу й розплата у вигляді підйому на стометрову горку з рюкзаком. З такими фізичними вправами краще знання закріпляються :).
 Вийшов. Трохи передихнув, і знову треба готуватись до старту. Треба використати можливість.
 Народу на старті дуже багато, всі сидять чекають, а стартувати ніхто не хоче, бояться, що не буде тримати. А гілки на деревах зліва хитаються, видно, що потік йде. Та чи не заслабкий він?!
Для провірки стартанула Уляна. Спочатку полетіла на право,  там потоку нема. Та й гілки там навіть не хиталися. Потім вернулася вже нижче старту і полетіла на ліво. Там її підняло, закрутила, почала набирати висоту.  За нею стартанули інші пілоти… і нарешті я! Та, всетаки, я попав в хвіст потоку. Хоч зразу стрімко пішов вверх, та з цього стрімкого пузиря зразу й вилетів, а далі підйом був досить слабким. І все слабшим і слабшим. Вже видно було, що всі поступово знижуються. В мене було достатньо висоти, щоб зайти на посадку, та я ще рішив полетіти направо від старту. Там ще трошки підіймало, але слабко. Пролетів попри старт, на якому якраз стартував Володя. Лечу вперед в напрямку могили. Підйом є, повільно вигрібаю на кромку. Але попереду за ярками бачу, що дерева вже не колишуться, хотів розвернутись, а збоку ззаді кричить Володя, що він тут. Прийшлось летіти далі і почекати поки він мене пролетить. Далі підйому вже не було. До старту долетів вже занизько. Прийшлось робити посадку внизу. Та мені ще нормально – зібрався та й вийшов на верх, а от Володя задалеко залетів і до нормального місця для посадки не зміг вернутись. Загніздився біля дністра на дерева. Правда, казав, що там була трохи прогалина, що хтось дерева там вже трохи повирізав раніше. Як так далі піде, то може й поляну для посадки виріжуть :)
  Далі знову зібрав спорядження і на верх. Жарко… На верх виходжу весь мокрий від поту. Без футболки щоб і холодніше було, і щоб вона не намокла. А на старті знову треба вдівати теплі речі, хоч і жара, бо готуюся летіти маршрут, а під хмарою холодно. По аерологічній діаграмі Метеопарплан.нет прогнозував -2 на вершині терміка. До вершини терміка я не долітав, бо це верх хмари, але думаю, що така температура там і була. Трохи нижче хмари якось глянув температуру на варіометрі, то показувало   6 градусів.

 Отож, два потоки,  дві можливості піти на маршрут я вже пропустив. Роблю висновки… Получається що і зарано стартувати не добре, і запізно стартувати не добре. Правда, я стартував два рази запізно, зарано ще не стартував. І обовязково треба добре слідкувати за обстановкою: чи хитаються дерева, чи немає тіні, чи набирають пілоти, ті що вже літають і де набирають. І обовязково треба подивитись чи тримає вітер крило на краю старта, щоб так як першого разу не полетіти стрімко вниз на посадку.

 Видно що підходить потік, гілки вже починають хитатися. Вдіваю спорядження, піднімаю крило і біжу до старту, оббігаючи інших пілотів, що скупчились один за одним з розложеними на землі крилами.  Але перед обривом, всетаки, торможу, зупиняю над головою крило і стою, провіряю чи буде тягло. З землі не відриває, аленагрузка вверх трохи є. Ззаді Іван кричить, щоб я дав дорогу, бо хтось уже ззаді летить стартувати. Зробив два кроки вправо. Дивлюсь парапланерист злетів попри мене і без втрати висоти полетів вперед. Значить можна…, стартую і я. Стартанув, невеликий підйом... Крутнувся над стартом і полетів в напрямку до Могили. А там перетнувся з Васьою, він вже закрутив спіраль, прийшлось і мені змінювати напрям і крутити ліву спіраль. Потім праву... А далі ми двоє змістилися за схил і пішли з терміком за вітром. Підйом був слабенький, але біль-менш стабільний. Висота хоч дуже повільно але росла.
  Мені звичайно повезло, що я пролетів 37 кілометрів, але як кажуть: «випадково вище голови не скочиш», так що є й моя трохи заслуга в цьому. Дуже допомогли мені правила з відеолекції Гончарова-Горянського. Те, як він розказував, що свій потік завжди краще, ніж якийсь там ймовірний впереді чи десь іще. І що, якщо добре пошукати, то як правило його можна знайти знову. Що потік як змія, постійно звивається, і треба протягувати в сторону більшого підйому, який в тебе був на попередньому витку спіралі. А якщо там не вдається знайти, то спочатку проти вітру протянути, потім за вітром. І саме головне не панікувати, коли бачиш як в тебе тане висота!!!  А спокійно виділити якихось 100 чи двісті метрів висоти на пошуки потоку, а вже потім, якщо не знайшов, летіти до іншого тригера. І саме головне летіти спокійно, не переживати, що «ось це вже всьо, зараз сяду!», а спокійно сприймати варіант, що ти можеш сісти, бути до цього готовим, але постаратися зробити все, що в твоїх силах зараз зробити. З холодним розумом приймати рішення і слідувати їм.
 Ще бувало, що я довго крутився в нулях, де на витку спіралі то був підйом, то не великий мінус. Було, що в загальному я висоту не набирав, а повільно втрачав. Але це був хоч дуже слабкий, з підйомом слабшим ніж зниження мого параплана, але потік. І я розраховував, що вкінці темного поля, де воно межує з зеленим, коли вітер його додує до цієї межі, цей потік різкіше піде вверх. І так і сталось!!! Моя висота вже була  300м над землею, може навіть менше, почався крутий підйом, і я вигріб під хмару.
 В цілому по маршруту, то, від Одаєва зміщувався з слабким але стабільним потоком. Деколи підйом губив. Дуже помагав Вася, який обльотував на своєму набагато швидшому параплані велику територію навколо мене. То вище мене набере, то набагато нижче провалиться, то знову вище вигребе, і показував мені всі ядра терміка навколо.
А ще допомагав цвіт вишні, чи ще якихось дерев, який пролітав попри мене на великій висоті, і крутився білими цятками по спіралі за годинниковою стрілкою (якщо дивитись зверху), візуалізуючи термік. Якщо підйому нема, і тут попри мене пролітає біла цятка цвіту, я обов»язково летів за нею.
  Над Ісаковом підйом почався стрімкий, я швидко набрав під підошув хмари. Тянуло і далі, але в хмару залітати не хотів, щоб бачити обстановку до якої хмарки далі летіти. Склав вуха і ходив знизу під хмарою.  Ще й холодно було! Коли стартував забув рукавиці вдіти, куртку не застібнув. Рукавиці дістав з кокпіта і вдів, а куртку так і не застібнув. Мерз але летів! Надуло трохи в голову під шлем. Голова ще й мокра від поту, ще не вспіла просохнути після прогулянки з рюкзаком на гору. Обовязково треба якусь тонку балаклаву придбати.
 Хмарка під якою я тримався вже тримала не дуже, а недалеко попереду над полем, що всередині петлі Дністра, бачу гарна хмарка, з чіткими краями. Полетів до неї. Трохи було мінусів, а потім попав в підйом під цією хмарою. За кілька хвилин підлетів до мене парапланерист (напевно Роман Вієр, з яким я потім зустрівся в селі, де приземлився), а потів і Вася підлетів до нас. Але хмарка тримала не довго, почала розпадатись. Ці двоє полетіли направо в напрямку дороги, а я – наліво, вздовж горбка з чорними полями, який тянувся в напрямку за вітром між ярками по боках. Мінуса пішли сильні, найбільше -4,5. Висота швидко таяла. Того дня зранку перед польотами я сказав Саші з Франківська, що хочу сьогодні залетіти за Воронів. За Воронів тому, що в ту сторону Саша найдальше в Воронові приземлявся. І от, Воронів лишився позаду і збоку. Ніби, те що планував виконав, але за Воронів поняття «розтяжимоє» і хотілося розтягнути його подалі :)  І от, як я уже й писав, з малої висоти вигріб під хмару. Ще над тими полями низько над землею, пузирі попадались дрібні але потужні. Втриматись в пузирі було важко, а крило так кидало, що було страшно, як я буду сідати в таких умовах. Та сідати в таких умовах, на щастя, не прийшлося. Вибрав під хмару. Попереду Городенка, а хмарка починає розпадатись. Дійсно, як і прогнозував Сіскайс, краща погода була зліва над Тернопільською обл., там ще були хмари, а над Городенкою і зправа по курсу хмари розпадались. Полетів, облітаючи Городенку краєм зліва ( зі сходу). Летів над будинками, але з таким розрахунком, щоб спокійно долетіти до нормальної посадки в полі. Хоча висота була, місто невелике, міг і по центру його перелітати. Та краще перестрахуватись чим недострахуватись.  Майже облетівши, полетів в напрямку міста, з розрахунку на терміки з нього. Над містом цікаво летіти! Навіть було видно, як на футбольному полі грають футбол.
  Якийсь підйом знайшов, але слабенький. Трохи крутив, а потім вирішив, що я й так багато пролетів (вже летів 2 години), і вирішив полетіти вперед над  чорними полями за містом і, якщо підйому не знайду, сісти біля дороги.
 Підйому і там не було. Тільки коли вже зібрався сідати на 180-200 метрах над землею попав в пузир. Пару раз крутнув, але щоб щось викрутити треба було зноситись на село, та й, напевно, й так не було шансів в ньому втриматись. Полетів на посадку на пасовище. Мягко сів проти вітру. Зразу набігли місцеві діти. Спочатку спитали, чи мене з самольота скинули, а потім взялися за моє спорядження - обслідувати. Один шлем надів, другий моєю камерою фоткав, але чомусь боком і закриваючи пальцем об’єктив :)
  Класний маршрут зробив! Дуже задоволений!
Потім ще була довга дорога до дому… Спочатку діти вивели до дороги. Вийшовши на центральну дорогу, зустрів Романа Вієра. Виявляється він теж сів в цьому селі. Село називається Ясенів-Пільний, 3км за Городенкою. Спочатку я хотів піти з рюкзаков в напрямку Городенки, добре що Роман мене відговорив. І через пару хвилин маршрутка приїхала. Правда, ми стояли в селі в місці, де маршрутка і зупиняється. А от з Городенки довго добирався… Спочатку йду на станцію, бачу автобус стоїть «Городенка-Івано-Франківськ». Думаю: «от добре, поїду на ньому». Питаюся в таксистів де тут на автобус сідати. А вони кажуть, що автобус останній недавно поїхав і якщо зараз виїхати на таксі, то його можна догнати. Але інший каже, що автобус вже далеко. Питаю скільки це буде коштувати, кажуть десь 180 грн. Я щось подумав, що зможу добратися дешевше і пішов ловити попутки… Зупинився мужик, каже що їде в Гвіздець, каже щоб я сідав, може звідти буде простіше добратися. Я вже сів, їдем, але дзвоню Іванові парапланеристу з Гвіздця, питаю чи буде чим звідти добратися. А він каже, щоб я не видумував і їхав на Тлумач а не на Гвіздець. Я подумав, вирішив, що його слова мають рацію, подякував і почимчикував далі ловити попутки. Здалеку бачу, як на повороті повернула маршрутка, така як там на вокзалі стояла. В мене вже почала закрадатися думка, що таксисти мене могли обманути, і це той автобус поїхав на Франківськ. Ще й спитав в перехожого дядька з тєлєжкою, то він каже що якраз в цей час має бути автобус, ще й до того Калуський. Показав мені куди йти на зупинку. Йду… Прийшов туди, а напроти зупинки якраз заправка.  Думаю, продавці мають точно знати коли автобус. Питаюсь… Та ні, не обманули мене таксисти – останній автобус Калуський в 17:30 і його я вже втратив.  Далі пиняв машини – ніхто не ставав. Десь через годину зупинився автобус, шофер їхав до себе додому, то підвіз до Олієво Королівки, а далі зразу попутка до Озерян. Щось мені здається, що в чистому полі на трасі частіше машини зупиняються щоб підібрати, ніж в населеному пункті. Потім вже Саша мене підібрав і поїхали до дому.
Назва: Re: Записки чайника парапланериста
Відправлено: jagger від Червень 23, 2015, 23:05:04
Рома добре що в тебе стільки бажання,добре що не лінуєшся.Успіхів.
Назва: Re: Записки чайника парапланериста
Відправлено: Roman Kozhura від Червень 23, 2015, 23:25:39
Дякую!
Назва: Re: Записки чайника парапланериста
Відправлено: Oleg511 від Червень 24, 2015, 17:12:22
Гарна розповідь. :parapente3: Чекаємо наступну. :popkorn:
 Дякую
Назва: Re: Записки чайника парапланериста
Відправлено: Іван Харишин від Червень 24, 2015, 19:05:18
Рома, дякую за росповідь. Прочитавши її я щось  згадав. Пошарив по інтернеті і знайшов дещо цікаве для себе, що довго шукав.
Пиши побільше. Твої росповіді кльово розслабляють після робочого дня   :vidixay:   особливо, коли довго не літав. :)
                                                        Вдалих польотів  :crazy_pilot:
Назва: Re: Записки чайника парапланериста
Відправлено: Roman Kozhura від Червень 24, 2015, 21:04:03
Дякую! Дякую! Приємно :)
Назва: Re: Записки чайника парапланериста
Відправлено: Roman Kozhura від Вересень 01, 2015, 22:50:52
Польоти 29-30.08.2015
   Два місяці вже не робив записів… Польоти були, але вдалих маршрутів не получалось. То маршрут з Ісакова за Ісаків, то маршрут з Ісакова до Одаєва. А не раз тільки на сонці цілий день жарились, а польоти зверху в низ. Як видно, навіть бажання робити якісь записи не було. Та й захоплення польотами в мене вже не таке як раніше. Не знаю чи це через невдалі польоти чи через те, що все з часом приїдається. А цього тижня випали в мене на роботі 3 вихідні. Таке рідко буває, але я чомусь схилявся до думки, що проведу їх без польотів. Та подзвонив Саша з Франківська, та й каже що їде на польоти на Боржаву і може мене взяти. Що буде народ з палатками…  Та, добре, кажу, їду.
  От і поїхали в п’ятницю, дві ночі ночували і до дому вернулись в неділю. Класно було! Вечорами збиралась компанія. Розмовляли про польоти, жахали ))) Гарні вечори були! Ну, і польоти теж були гарні! Багато хто пролетів великі маршрути. Звичайно найсерйозніший результат, новина, яка у всіх на вустах, що Богдан Базюк з Савєльєвим зробили маршрут з Боржави на Драгобрат! Планка маршрутів піднімається все вище! Цього року і з Боржави на рівнину вилітали, і то багато раз, і от тепер з Боржави на Драгобрат!  Дивлюсь, скоро будуть розлітатися по всіх Карпатах )))
   І мені теж в ці два дні вдалось зробити вдалі для себе польоти.
  В перший день – в суботу 29 серпня – стартанув з Гимби, зразу набрав до хмари. Там вже крутили Тарас, Богдан, ще один чи два пілотів. Здається, Тарас сказав: «Летимо на Великий Верх». От і полетіли… і я з ними ))) Вони долетіли вище хребта, а я нижче. Але вітер був південно-західний, ротора получатись не мало. От я і виживав на південно західному невеликому відрожку. Тарас пролетів над вершиною і чомусь йому там не сподобалось – полетів назад на Гимбу. Низько, але вигріб. А я лишився виживати… Довго виживав. Пузирі якісь вузькі сходили, а я ще й їх далеко не ідеально обробляв. То наберу трохи, то зілью, то знов наберу, і так далі. Деколи думав, що вже сяду. Подумував скільки то буде вертатись на вершину, якщо сяду вкінці поля відрожка… А якщо вертатись аж на старт на Гембу! Зразу мотивація вигребсти підвищувалась ))) Ну, і, всетаки, це мені вдалося – я набрав вище вершини, політав над нею… Там були якісь туристи, дивились на мене. Я вже подумував чи не приземлитись мені на вершину, якщо просадить. Але, коли мене просадило, я полетів нижче вершини вздовж східного відрога. Спочатку нічо, а потім, бачу впереді яструби крутять… Ну, я до них… Вкрутився в потужний потік і вибрав в хмару.
  Далі вирішив летіти на долину, хотів викрутити під ті хмарки, які там бачив. Якісь пузирі находив, обкручував, але швидко їх губив. Далі полетів на схід над хребтиками  зліва від Нижнього Студеного. Там було досить багато пузирів, інколи досить потужних (зловив один раз фронталку), але чогось довго втриматись мені в них не получалось. То набирав, то зливав висоту. Залітати далеко в гори цього разу не хотів, і не пішов далі по хребтах, а вирішив попробувати чи получиться вернутись до дороги. Висоти в мене вже було мало (метрів триста напевно).  Я розвернувся проти вітру… і зразу попав в потужний низходняк ))) Приземлявся майже вертикально – без горизонтальної швидкості. Але м’яко став на ноги.
Зробив висновок, що проти вітру, якщо мало висоти, краще не летіти.
   До дороги майже дійшов пішки –  кілометр підвезли. А далі сів на автобус в 15:30 до поворота на Подобовець. Потім 25 хвилин ходу, і я біля палаток на поляні.
   Другого дня в неділю  зранку зібрав свої речі (палатку, спальник і т.д), поскладав в машину до Саші, з яким приїхав, щоб мав можливість летіти на маршрут, і не переживати, що речі не складені.
 Виїхали на гору… Трохи посиділи… Першим стартував, звичайно, Тарасик, а далі ще пілоти і я.  Літали над Гимбою. Я набирав спочатку 250, потім 350-370м над стартом. Потім набравши висоту, перелетів на Магуру. Раз викрутив 350м – вернувся назад, а другий раз викрутив і дивлюсь двоє пілотів, що зі мною летіли, полетіли в долину в сторону Буковця  в напрямку хмар. Там далі вже навіть хтось був під хмарою. Ну, і я за ними… Не раз раніше злітав з хребта (з  Граба) в долину,  і ні разу не получалось  викрутити потік, щоб продовжити маршрут. А цього разу получилось! Зачепився за якісь нулі, крутив, попав в сильніший підйом. Потім бачу недалеко від мене ще хтось літає. Орієнтувався по ньому, набирати висоту стало легше,  і викрутив майже під хмару. Чомусь в хмару того дня я так ні разу і не добрався.
  А далі полетів над хребтиками вздовж дороги в напрямку Майдану. Там бачив багато пілотів крутились, але до них далеко було. Поки долетів вже нікого не було.  Бачив що реально долітав, щоб зробити посадку в Майдані. Так і думав зробити, але хотілось ще провірити чи є потік над стрімкою лісистою горкою біля Майдану.  Підлітаю до горки – є підйом! Не сильний, але стабільний. Зробив пару спіралей, бачу піднімає! І полетів прямо в гору.  Плавно набирав над смереками, крутячи і протягуючи в сторону вершини, на стрімкій мальовничій горі. Було цікаво! Ще не літав над такими лісистими і стрімкими горками.
  Над вершиною потік став потужнішим, трохи були асиметрії.  Викрутивши метрів шістсот, потік почав губитися, і я полетів далі за вітром вздовж долини до наступного хребтика, там теж викрутив і знову далі. Спочатку було страшновато, бо в тій вузькій долині трохи проблемно з посадками. Долина вузька, вздовж дороги йде потужна високовольтна.  Памятаю, того року Клим долетів в Верхній Бистрий. Я їхав в машині з Чернівецькими пілотами до дому, і по дорозі мали його підібрати.  Всі дивувалися як він далеко залетів, коли досить пізно другий раз стартанув з гори, і де він тут, в такій вузькій долині з високовольтною знайшов місце для посадки!
 От і мені було трохи страшновато. Але з гори було видно якісь невеликі, полянки, гроди, так що, думаю, десь би місце знайшов.  Та й потоки були, думав як викрутити і куди летіти.  Потім викрутив майже під хмару (десь 2100 над рівнем моря) а попереду були дороги хмар, що йшли паралельно хребтикам і перпендикулярно вітру і моєму курсу. А далі було видно Вишків – місце куди я мріяв долетіти, і тепер я бачив, що це реально…  Далі летілось взагалі легко – коли потік слабшав, я брав курс на хмарку по переду… Далі трішки мінусів і знову попадав в потік. Знову його трохи викручував і летів далі, не особо стараючись набрати висоту, бо постійно знаходив потоки, хмари попереду були, а до Вишкова вже рукою подати.
  Перед Вишковом  були трохи довші мінуса, але висоти на дольот ставало. Та я чомусь і не сумнівався, що над Вишковом буде потік. Вже якось зрозумів систему, як за часто потоки зустрічаються. Але летіти далі я, всетаки, не збирався.
По перше за Вишковом простягаються гори суцільно вкриті лісом, і посадок там нема.  По крайній мірі, знайти посадку дуже проблематично.
А подруге, я за три години польоту змучився. Боліла шия від постійного перехиляння в підвісці. Тим більше в мене права спіраль набагато краще получається, і я кручу тільки її. Якось треба вчитися літати так щоб менше вимучуватись. Може, коли потік широкий не крутити корпусом, а тільки клєвантами…  Якось люди літають по 5-6 годин, або й більше! І деякі кажуть, що не сильно змучуються. Треба більше літати довго, може з часом привикну.
  А по третє, я пролетів, всетаки, для мене добрий маршрут, і хоч раз хотів попробувати сісти в цивілізованому місці біля дороги, так як роблять нормальні люди, а не летіти в дєбрі поки летиться )))
  І дійсно, над Вишковом стояв потік – просто так знизитись не получалось. Склав вуха… потім думаю: «ні, ще трохи політаю над Вишковом». Відлетів трохи в сторону, знайшов невеликі мінуса. Потім бачу на поляну, де я збирався приземлятись, зайшла тінь від хмари. Та й я вирішив приземлятись - поки тінь не буде потоків, злити висоту буде легше і безпечніше приземлятись.
 Спочатку крутив спіраль, обробляв мінуса, потім склав вуха…
 Пролітав над невеликим хутором над хатами. Бачу люди стоять, позадирали голови і дивляться що там таке в небі літає )))
 Приземлився на полі, трохи нижче хатів. П’ю воду, збираю спорядження… Дивлюсь, підбігає дівчинка років п’ять. Зацікавив її параплан, прийшла подивитись.
 Питається:
  -Ви парашутист?
- Парашутист. Парапланерист.
- Приходіть до нас в гості.
 Я посміхнувся, а потім думаю – в мене ж мобілка розряджена. Та й кажу:
-Може й прийду. А в вас дома є таке зарядне?
Дівчинка подивилась… Каже:
-В мами якесь таке є.
Тут дивлюсь прийшла і мама, сварити, що мала сама кудись побігла, та ще й до чужого дяді що з неба злетів )))
Спитав у неї за зарядне.  «Так, каже, приходіть, зарядете».
Зібрав спорядження… Думав йти не йти… Але до вечора ще далеко, куди спішити?!
Короче, я і мобілку зарядив, і нагодували мене смачно! Ще й все домашнє, натур продукт. Ковбаса.., навіть масло і те домашнє! Дякую гостинній сім’ї, правда не запам’ятав як їх звати.
Під час мого обіду, навіть трохи сусідів зійшлось на того що прилетів подивитись )))
Подякував і пішов на автобусну зупинку. Вже в Калуші зустрівся з Сашою, який привіз мої речі.
  Тепер думаю, чи правильно я зробив що не полетів далі Вишкова? Може треба було хоч викрути над Вишковом в хмару, а потім приймати рішення летіти чи вертатись…  Але напевно тоді я б точно полетів далі. А чи долетів би до нормальної посадки?!
Назва: Re: Записки чайника парапланериста
Відправлено: Oleg511 від Вересень 02, 2015, 08:18:48
Дякую!!! Цікаво!!! Ще декілька і можна збірник надрукувати

 Чекаю на наступну розповідь  pivasik
Назва: Re: Записки чайника парапланериста
Відправлено: Roman Kozhura від Вересень 02, 2015, 10:07:20
Дякую, Олег! Приємно читати, що комусь подобається те, що я пишу!
Назва: Re: Записки чайника парапланериста
Відправлено: Oleg511 від Вересень 02, 2015, 13:05:13
28 липня 2015 року, п’ятниця, сонячний літній день… Гарна погода, вітер той, що треба. Наша льотна компанія зібралася, як завжди, на Кременецькому парадромі "Соколина гора". Приїхали пілоти з Рівного. Все було супер!!!
Ввечері, близько 21-ї години, мені закортіло політати там де не треба, над лісом. Цього дня вітер дув західний і над лісом ніхто не літав.
Пролетівши кілька метрів над деревами, я побачив, що втрачаю висоту. Треба повертатися назад. Розвернувся та було вже пізно. Відстань між підвіскою і деревами швидко зменшувалася, перед очима промайнули гілки… і ось, я повис між деревами.
У рацію запитали:
-   Живий?
-   Живий.
-   Висиш  чи сидиш на дереві?
-   Вишу на найвищому і найгрубішому ясені Кременецького заповідника.
За декілька хвилин почувся хруст гілок і голоси моїх рятувальників… Прийшли побратими пілоти... Поржали...
Крило зависло на ясені і сосні, а я висів між ними.
Порадили дотягнутися до якогось з дерев, щоб злізти. Не вийшло. Знову - поржали. Сказали, що я ночую в лісі, а вранці щось придумають. Микола Мазепа дав цінну пораду - кинути запаску. Я спочатку подумав, що підколює, але коли він повторив ще раз - кидай запаску, довжини фала і строп вистарчить, щоб злізти. Кинув. Розкрилася моментально. Добре була вкладена. Відстенувся і по фалі зліз на землю.
Зверху виглядало, що я не високо, вже внизу виявилося, що купол запаски в метрі від землі... (Запаску ми ще не переклали. Треба буде поміряти на якій висоті я гойдався).
Спробували за фал запаски стягнути крило з дерева. Та де там... Треба зрізати гілки. Андрій Гордєєв приніс пилочку. Приступили до повалення лісу. Темніло... Зрізали сосну... Практично нічого не дало. Ясеню сподобалося моє крило. Міцно тримав. Обійшли ясеня... Залізти ніяк. Принесли два буксировочних троса з машини. Зв'язали. Треба перекинути через гілку. ...Карабін на тросі залегкий, не долітає до гілки. Зняли з мене черевик. Прив’язали до троса. Закинули.
Толік Лукащук, як найактивніший лісоруб, виявив бажання залізти на ясеня. Ага. Не виходить.
Саша приніс парашутну підвіску. Толік одягнув, прив’язався і на раз-два був на ясені.
Зрізав дві гілочки і крило на землі. Тут скоро пишеться, але не скоро діло робиться. Ми закінчили, при світлі ліхтариків о 22-й.
Після лісових подій, розпалили вогнище. Насмажили ковбаски, шліфанулися пивцем, поїли всі канапки.
Вечір був надзвичайний. Чудова компанія і зовсім не хотілося їхати додому…

P.S. Наслідки мого гніздування: обірвані дві стропи, крило - ціле.

Щиро вдячний всім за допомогу і незабутньо проведений час!!!

До зустрічі на Кременецькому парадромі)))
Назва: Re: Записки чайника парапланериста
Відправлено: Oleg511 від Вересень 02, 2015, 13:13:34
[/quote
Дякую, Олег! Приємно читати, що комусь подобається те, що я пишу!



Дякую, Роман. Твої розповіді дуже цікаві. Я так не вмію  Але попробував описати останню свою пригоду. Добавиш в свою збірку. pivasik
Назва: Re: Записки чайника парапланериста
Відправлено: Roman Kozhura від Вересень 02, 2015, 14:31:59
Читав, читав про твою пригоду! Уявляю собі, як це висіти між двох високих дерев! :) А те, що спустився по запасці, не тільки цікаво, а й корисно знати, що так можна. Правда, краще, щоб ці знання не пригодились :)
Назва: Re: Записки чайника парапланериста
Відправлено: Жак Павло від Вересень 02, 2015, 18:39:24
Дякую, хлопці. Читаючи, приємно провів час  :popkorn: Давайте ще розповідей.
Назва: Re: Записки чайника парапланериста
Відправлено: Roman Kozhura від Травень 11, 2016, 20:30:38
Крайня розповідь в моїх записках була від Олега про його посадку на дерева і його досвід спускання в низ і знімання крила... Як це не прикро, але я теж продовжу розповіддю про свою посадку на дерево  :)
Назва: Re: Записки чайника парапланериста
Відправлено: Roman Kozhura від Травень 11, 2016, 20:38:57
.05.2016 Неділя. День перед тим прогноз на цей день був невтішний – дощ, хоча, й вітер підходящий Ісакіський. Зранку пробудився, всетаки, глянув прогноз… Так ніби, є надія – кількість опадів зменшилась, та й хмарність не велика і не суцільна. Виглядало на те, що дощ хоч і можливий, та є шанс, що повезе і він буде короткочасний, або й омене. А політати то хочеться! На моєму новому б/у крилі Сігма 7, яке я недавно купив і ще добре не облітав. Тільки кілька хвилин політав в молоці минулого разу в вівторок.
  Зідзвонився з Уляною, потім з Сашою з Франківська. Саша, каже, прогноз покращився, то тільки ймовірність дощу, можем їхати. А потім, ще й Вітя подзвонив, хоч я не думав, що він буде їхати. Короче, поїхали.
  А прогноз з дощем дійсно не справдився! Правда, ще не справдився й прогноз з вітром – замість того, щоб вітер був майже лобовий, як по прогнозу і силою 4-5 м/с, вітер по факту був більш південний і слабший. Пузирі час від часу підходили, але всі зходили зліва від старту біля самого яру. Ну, і ще, вітер був більш лобовим на наступному за яром схилі.
 Першим стартанув, коли було трошки підсилення вітру, Володя. Полетів наліво і там кілька хвилин крутив в слабкому підйомі, просідаючи все нижче… Потім сів внизу.
 Потім стартанув я, і теж приблизно повторив його політ.
 Підйом був ближче до Дністра. Може якраз треба було більше вперед протянути… Та, получилось як получилось – я теж сів внизу на поляні зліва біля Дністра. Гарно, м’яко приземлився, добре розрахував глайд і приземлився туди, куди цілився. Добре літає Сігма, мені подобається. Хоча порівнювати я можу тільки з одним парапланом. Ну і, нічого складного в польоті на цьому параплані я не помітив, поки що. А цього побоювався, бо ж всетаки воно на клас вище. Правда, ходить воно над головою різкіше.
  Зібрався, вийшов на верх… І, як зазвичай, коли ти сів внизу, то по закону подлості, обов’язково в небо здіймаються параплани, які гарно парять і навіть не думають сідати :)
Тим, хто якраз тоді був в небі, був Саша Роговик, який того дня якраз набрав найбільшу висоту. 250, здається. Довго літав, крутив з буськом, який літав на відстані метер від його крила. Цікаво напевно йому було! Теж так хочу :)  А більшу висоту набрати йому чомусь не получалось. Потім він склав вуха і сів, бо підходила більша хмара. Також літали Володя і Іван. Вони перелетіли за яр на схил зліва і там літали в термодинаміку. Тримались добре, але й набирали не багато. А повертаючись назад сильно втрачалась висота і Володя знову сів внизу.
І от в цей момент надумав стартувати я… Так подивлюсь на себе зі сторони і бачу, що я зовсім не вмію літати! Всі минулі польоти, минулий негативний досвід, чомусь не закріплюються в памяті. Скільки раз я собі казав, що треба не спішити, перед стартом поспостерігати…  Чи хитаються гілки і т.ін… Володя щойно летів і не зміг вигребсти… Та й Іван мені казав, щоб я не стартував, бо сяду внизу…
 Але колдун на старті крутився, показував більш-менш підходящий вітер…  Стартанув… Спочатку вверх (ще трохи попав в край терміка), а далі різко вниз – сильний низходняк :(  Потім полетів чомусь на право, хоча й дійсно, як потім мені казали хлопці, нащо я туди полетів?! Терміки ж в той день всі зліва сходили! А я вирішив провірити що там з права :) Втратив висоту. Далі розвернувся полетів на ліво. Біля цього схилу підйому не було, а оскільки я щойно бачив, як  хлопці літали на схилі за яром і їх добре тримало, то полетів туди. Перелетів яр… Висота була невелика – я був в нижній третині гори. Може й був би смисл летіти далі вздовж того схилу, якби я бачив, що впереді хитаються гілки, сходить термік чи хоч дує сильний динамік… А так, треба було зразу розвертатись і летіти на посадку на поляну внизу. Та щось я про ці ознаки потоку, зовсім забув. Щось я забув і про те, що може в любий момент різко просадити і краще не літати так низько над деревами.
 Полетів навпаки якомога ближче до склону, ближче до верхівок дерев… Спочатку мене трішки припідняло, я завернув ще ближче до гори… А далі мене просажує. В переді дерева… Раніше в мене були ситуації, коли я влітав в гілки, проломлювався і летів далі. Та то були кущі ліщини чи вільхи… А тут дуби! І як виявляється, через них пролетіти не так легко :) Одне, друге дерево… на третьому засряв!  Бачу, крило мене вже обігнало і розслабилось. Хапаюсь за гілку, вишу… А дерево хитається і потріскує! Коли летів, щось навіть і не задумувався наскільки високі дерева підімною. Зелені кущики, та й зелені кущики… А коли я на цьому кущику опинився, то виявилось, що кущик (крона) знаходиться на верху довгого стовбура  діаметром десь 25 см, без гілок  і до землі метрів 15! 15, то може й перебільшення, але метрів 10 від того місця, де я висів точно було.
  Спочатку я найбільше переживав, що це дерево на якому я висів зламається і завалиться разом зі мною вниз. В голові вже малювалась картина, як я падаю, а зверху мене прибиває це дерево :)  Повідомив по рації, що я розвісився на деревах. Саша питає:
   - Тобі треба допомоги, Роман?
   -Та, напевно, треба… поки що я не знаю, що робити…
Через деякий час до мене прийшли хлопці і Уля на допомогу. Спочатку прийшов Саша…
Подивився де я вишу… Каже в рацію: «То капец, дерево метрів 20, голе без гілок, а він сидить на самому чубку. Дерево ще й хитається!»
Каже: « Нам головне тебе зняти, а параплан напевно там і лишиться» :)
Та щось, такий варіант мені не дуже підходив :)
Після приземлення на дерево, я підтягнувся, заліз трохи вище, так що зміг стати ногами на гілки. Далі достав з кокпіта пилку і почав спилювати одну за одною гілки, щоб висвободити стропи параплана з цього дерева. З землі мене підбадьорював Саша, жартував і казав, щоб я лишав крило і злазив. Та, злізати, не відчепивши стропи з цього дерева я точно не збирався. Пробував підтягнути  крило за стропи до себе – не йде. Позрізав всі гілки і звільнив параплан з одного дерава! Лишилось ще звільнити з двох інших. Весь цей час я підвіску з себе не знімав на випадок, якщо б падав, то повис би на стропах і крило б мене затримало. Але стояти на одній нозі на косій гілці було незручно, змучувався. Згадав, що в кишенці підвіски в мене є два метрові відрізки шнура з бувшого акселератора. Перекинув цей шнур через гілку, пропустив через карабіни підвіски. Все, тепер можна спокійно сісти в сідушку, розслабитись і відпочити! Класно! :)
 А час іде… Я щось на ніщо не можу наважитись… Не знаю злазити чи ще ні… Та й трохи страшновато… Давно по деревах не лазив.
 Тут до нашої компанії нарешті підійшов спеціаліст з знімання парапланів з дерев – Іван, як ми його кличем Балинецький. В нього дуже великий досвід в цій справі - знімав параплан навіть з бетонного стовпа освітлення, на який залазив голими руками, без будь-якого спорядження. Кажуть, що він не тільки крило з дерева знімає, а ще й на дереві налистує! :)
 Прийшов, оцінив обстановку… Каже: « Чого ви мене за такої херні визивали?! Тут нема нічого складного!» :)
Каже: «Треба лізти на ті два дерева, знімати параплан.»
Саша: - Як на нього залізти, воно ж в висоту 15 м і без гілок?!
-   Лєгко!
 І дійсно, Іван без проблем заліз по стовбуру на 10 м, і почав пиляти верхушку, на якій був зачеплений параплан!
Я зрозумів, що мені пора злазити, поки та гіляка не впала, і не потягнула мене за собою. Відчепив вільні кінці, виліз з підвіски. Підвіску скинув вниз, а кокпіт почепив на шнурку на плече. Наважився… І нарешті обхвативши стовбур ногами і руками зїхав в низ. Фух! Нарешті тверда земля під ногами! :)
 Ваня допиляв ту гіляку, вона повалилася на третє дерево і там і застряла. Лишилось останнє дерево, з якого треба зняти. Ваня, каже: « Я змучився – нехай Ромко лізе зпилювати верхушку на третьому дереві. А як ні, то пиляєм його біля землі і хай падає разом з парапланом».
 Як я розумію, в такому варіанті, шансів, що крило лишилось би ціле, небагато.
«Добре» кажу, «Я попробую».
 Підходжу до дерева, ставлю ногу… Підошва скользить вниз по корі вертикального стовбура діаметром десь 25 см… Ого! А до найближчої гілки метрів 7, а може й більше! Щось виглядає, що це заскладна задача! Сумніваюсь, що мені вистачить сили туди долізти! Хлопці кажуть: «ти попробуй, пролізь 3 метри, а там побачиш, якщо не получиться то валим дерево в низу».
Зібрався з духом, обхватив дерево руками, ногами і… поліз!
Як не дивно 3 метри я проліз досить швидко. Ваня каже: «Ооо..., та він добре лізе! Залізе!».
 Дякую, за такі слова, але з кожним метром втома накопичується, сили потрохи покидають… А я розумію що не можна розслаблятися, треба залізти з першої спроби, на другу спробу сил не вистачить.
Нарешті гілка! З останніх сил підтягуюсь…, закидаю коліно, знову підтягуюсь.., ставлю на гілку ступню, випрямляюсь… Ура! Я це зробив!!! Довго віддихувався з висунутим язиком :)
Добре, що получилось залізти з першої спроби!
 А далі, я зпиляв ту гіляку, все впало в низ – дві здоровенні гілляки і параплан, намотаний на них. Всі гуртом повідчіпляли крило від гілок і запакували в мішок.
  Дякую, друзі!
Як не дивно, після таких процедур параплан цілий! Є 2-3 стропи з надірваною і розірваною опльоткою, та й то не відомо чи вони не були такими раніше.
  На наступні рази треба закарбувати собі на носі, що треба триматися від дерев подалі! А якщо, всетаки, таке станеться ще раз, то я вже знаю, що за парапланом можна залізти навіть по стовбуру без гілок на висоту 10 метрів :)
Назва: Re: Записки чайника парапланериста
Відправлено: jagger від Травень 11, 2016, 23:24:47
Так, той день був днем одного потоку, який мені вдалося використувати, нахамивши яструбові, (вигнавші його з потоку) набравші 350м,всього,але,....польот з буськом, я був в захваті. Він тримався вище мого крила максімум 0.5метра,і повторював усі мої рухи.
Рома, твої помилки,... Підняв крило не відчуваєш є тягло, немає, стартуеш. Стартанув в низходняк, пішов аж за провал ,практично в штіль. Так я перший прийшов на допомогу, я був трохи в шоці, як ти був на самії макушці того дуба. Зрозумівші, що ти надійно там зафіксувався, почав тебе трохи підколювати, вибач. Але  реально я бачив тільки один вихід, піляти дерева в корень. Головне було якось щоб ти зліз. Але таке заняття могло сильно зашкодити (не обмоченому) параплану.
Ваня Балинецький, лазить як мавпа, без нього я не знаю що б робили. Основне що ти цілий, Крило ціле, просто був не твій день. Не розачаровуйся. Прийде свято і до твоєї хати.
Назва: Re: Записки чайника парапланериста
Відправлено: ChajkaYalta від Травень 12, 2016, 13:24:15
http://paragliding.in.ua/index.php?topic=10391.msg141844#msg141844 (http://paragliding.in.ua/index.php?topic=10391.msg141844#msg141844)
моё сообщение о полиэтиленовом мешке.
+ бывает полезна длинная палка 2-4м с раздвоением на конце - стропы дистанционно снимать с веток. Мы такую уже спрятали на одном из стартов  :)
Жалко деревья ...  ;)
Назва: Re: Записки чайника парапланериста
Відправлено: Roman Kozhura від Травень 12, 2016, 20:26:13
Дякую за пораду про роздвоєну палку! Наступного разу постараюсь саме так і знімати. Головне, щоб наступний раз був не скоро і, бажано, не зі мною :) А мішок використовували стандартний від крила. Якщо крило як небудь туди запихати, то воно поміщається, навіть з дрібними гілочками.
Назва: Re: Записки чайника парапланериста
Відправлено: Roman Kozhura від Червень 01, 2016, 22:43:30
   Після того випадку з посадкою на дерева, Хлопці кажуть, що необмите крило не буде літати. Та й дійсно, щось з польотами на цьому крилі не дуже везло. Перший раз навіть над головою не підняв – цілий день був дульнік, другий раз політав тільки 20 хв в молоці – теж цілий день дульнік, тільки на вечір стихло. Третій раз на дерево… :) Та я ніби не дуже в прикмети вірю, але на всякий случай обмити не помішає :)

  Погода в неділю 22.05 по прогнозу була слабовата – вітер всього навсього 2-3 м/с чи навіть менше. Але надіятись на потоки, всетаки, можна. Поїхали на польоти – повний бус: Вітя, Уляна, я, Сергій, Вася і четверо пасажирів.

  Приїхали… Я сказав хлопцям, що взяв коньяк, щоб обмити крило… І напевно, крило то почуло, бо в той день воно зарекомендувало себе дуже добре! :)  Після таких польотів аж хотілося його обмити! :)

 Так от… Вітер був слабенький – динаміка не було. Час від часу підходили пузирі і більші потоки. Спочатку ніхто не рвався стартувати – чекали кращої погоди. Першим розклався Сергій. Ну, і я за ним. В якийсь момент невеликого посилення вітру стартанув Сергій і я за ним. Взагалі, я планував спочатку перший старт зробити в слабку погоду з посадкою в низу, щоб перевірити чи все гаразд з крилом, з стропами після посадки на дерево і мого ремонту. Хоч, всетаки, по привичці чекав посилення вітру, щоб стартанути, але посадка в низу мене цілком задовольняла ( Але й не відмовився б політати, якби получилось).

 Так і сталось. Після старту, кілька зигзагів і посадка в низу. Зато подивився, перевірив – з крилом все добре! :)
 Склався, вийшов на верх… Поки виходив в небі літав Вася, Вітя з пасажиром. Але, вони просіли і теж сіли в низу.
  Решта пілотів сидять, чекають… Поглядають на Дністер, виглядають потоки…
 
Ще забув сказати, що в ті дні в Одаєві ще жили в палатках і літали парапланеристи з Донецької і Луганської області, які перший раз в наших краях літали. Приїхали на 10 днів. Їм сподобалось! Jnets цікавий звіт написав.
 
Отож, сидимо, чекаєм…
  Розбігся і полетів якийсь пілот без шолома… Хлопці обурюються, що він нехтує правилами безпеки. Полетів на право – дехто каже: «Все, можна йти його знімати з дерева, точно загніздиться», але як не дивно, він вернувся і пролетів над стартом на висоті 20-30м, а далі, як не дивно, полетів на ліво… Вітер сильно косив з ліва.  Долетів десь до місця, де починається дорога внизу, там вітер вже дує під досить гострим кутом до схилу. То мало того , що не тримає, але й може роторити  біля схилу, тому небезпечно. Його різко просадило і там він і сів.
 
Всі порозправляли крила, чекають потоку... Ось Дністер напроти поля, що внизу, зарябів. Спочатку трішки, а далі рябь ширилась і розросталась… Нарешті посилився вітер! Та щось в той момент ніхто не був готовий стартувати. Я теж не був вдягнений в підвіску… Поки вдівся, поки то да сьо… збираюсь стартувати… Молочнік каже:
  -  Ти дивись – це вже кінець потоку.
           -Та може ще буде тримати…
            -Ну, як хочеш, я попередив.
             Я стартанув, полетів на право… Підйом був. Пару раз крутнувся, дивлюсь таки слабшає підйом. І я не довго думаючи пішов на посадку поки не пізно. Заходив на посадку не над скалою, а прямо на старт. Трохи зашвидко повернув паралельно склону… Висоти ще було забагато. Щоб швидше її скинути і не задалеко пролетіти вперед (бо за деревами міг бути ротор), ритмічно затягував і відпускав клєванти. А коли до землі було метрів 2, перестарався, затягнув сильніше і… зірвав крило. Висоти було мало, тому приземлився м’яко на сраку :) Але вже побачив, що це крило можна досить легко зірвати. На посадці треба бути обережнішим.
   Всеодно добре що пролетівся.

Знову чекаєм потоку… І то цікаво! Цікаво спостерігати, як зявляється рябь на Дністрі, росте, наближається, тоді через деякий час (кілька хвилин) потік доходить до схилу, і на старті посилюється вітер... Класно, що можна бачити потік що наближається! Треба виробити привичку постійно спостерігати за ознаками терміків.
 І от нарешті підходить потік… Бажаючих стартанути багато :) Хочеться пошвидше, а то ж черга! Звичайно хто ближче до краю, той має перевагу стартанути в перших рядах. Але мало-помалу, постартували всі, хто хотів і був готовий.
 
Лечу… Бачу, що параплани обкручують пузир… Приєднуюсь. Навики крутити в групі в мене поганенькі… Якось на черговому витку, бачу, що траєкторія польоту мого параплана якраз виходить на Васін параплан… Думав чи летіти в ліво чи сильніше довертати в право… Бачу по висоті я прохожу над Васьою з запасом в метер - два :) і довернув в право. Пролетів над його пара планом і зразу ж почув по рації матюки в свою сторону :)  Та, справедливо – ризиковано я пролетів і не по правилах.
 
Далі довший час літав обкручуючи то там то там якийсь пузир, дивився де кого піднімає, летів туди…
  Потім дивлюсь над могилою  Молочнік з Васьою і Іваном накручують – полетів туди. Теж викрутив до ста метрів, але підйом закінчився :(  А погода то в той день  з слабким вітром була – нема потоку – посадка в низу. Думав чи вертатися назад поки ще є висота… але бачу, хлопці, хоч накрутили трохи, але теж вернулися назад і полетіли ще правіше за Могилу, там щось почали крутити… Ех…, була не була - лечу до них :) Хоч думка, що можу «не отходя от кассы» знову за гніздитися, в голові промайнула! :)
  Летячи дивлюсь де гілки хитаються, де рябь на Дністрі…
 Бачу на воді маленький (десь двадцять метрів в діаметрі) круг рябі. Лечу туди! Дійсно, є потік! Але викрутити в ньому важко – маленький дуже. Постійно випадаєш з нього. Хоча трохи висоти в ньому набрав. Дивлюсь, Ваня, який чомусь відстав від Молочніка з Васьою і літав впереді над схилом, побачив, що я щось кручу і полетів до мене. А я навпаки в його сторону, бо бачу, там потужний термік на воді видніється.
  Долітаю… Мало по малу починається підйом… Закручую. Коли пійом ще слабкий, то ніби успіх, добре…, але ще не впевнений, що вкрутишся, не можна розслаблятись. А от коли, нарешті, різкий закидон підйому, закручуєш…, і на цілому витку спіралі варіометр стабільно пищить! От тоді радість!!! Але бувало, що навіть в такий момент, коли зається, що все - ти це зробив, вкрутишся, розслаблявся і умудрявся загубити потік! Та цього разу все получилось добре – вкрутився :)

Тим більше, що підімною літав Іван, і по ньому можна було теж орієнтуватись чи є ще висхідні потоки чи ні, і де вони є.
  Як не дивно, різниця в висоті в нас з Іваном зростала – я вкручувався і йшов в верх, а він крутив, але відставав. Але як не дивно, він теж змістився за схил і полетів за вітром на Крокодил, а потім і далі… Хоча мені з верху здавалось, що в нього дуже мала висота і це вже посадка.  А через деякий час, бачу як він стрімко набирає в потоці в петлі Дністра напроти села Долина. І по рації кличе, щоб я летів до нього. Я спочатку сказав, що лечу, а потім думаю: «В мене тут добрий стабільний підйом, я вкручуюсь під хмару, нащо мені ризикувати і летіти туди?! Краще спочатку наберу під базу, а тоді полечу». Тим більше, що протянувши в Іванову сторону, я попав в потужніше ядро і стрімко вкрутився до хмари, а потім і в хмару. Перед входом в хмару було десь 1800. Зробив пару витків в хмарі, а тоді визначив напрям за вітром по GPSі в XC Soar і полетів по прямій. В хмарі класно висота набирається – підйом всюди :) Поки летів по прямій, ще сто метрів набрав.
 
Вилітаю… Класна висота! Я в принципі перший раз набрав висоту 1900 від старту (по GPS 1933 м). Але суттєву різницю між 1900 і 1700, яку я раніше набирав, важко помітити. Для ока, краєвид приблизно однаковий.
 Дивлюсь впереді і лівіше мене – за Ісаківською петльою Дністра між Незвиськом і Раковцем літають Іван з Васьою. З моєї висоти виглядає, що вони дуже низько, що вже зараз буде посадка. Але, як не дивно, вони літають і літають!  Повертаю, лечу до них.
  Прилетів на якусь сотню метрів вище, але зразу ж і втратив – опустився до їхнього рівня. Далі разом крутили, обробляли якийсь пузир. Чую, Іван по рації каже: «Летимо на перехід». Мені дивно, бо висота всього на всього 1100 м до землі! Я думав, що то обов’язково набирати під базу, щоб летіти до наступного потоку, а база 1800. Але бачу – Іван на перед, Вася за ним… Пролетіли небагато – пару кілометрів і вже вкручуються в інший потік! Бачу, можна літати на такій висоті. Тим більше, як потім зрозумів, потоки в той день були на кожному кроці!
 
Лечу за ними… Не долетівши до них сотню чи дві метрів, знаходжу плюс і обробляю. Потім слабкий плюс перейшов в сильніший… Бачу, і хлопці до мене прилетіли, побачивши, що в мене підйом. Трохи покрутили і полетіли в сторону Городенки.
  А я чомусь, так просто лишити потік і летіти далі не можу – стараюсь викрутити по максимуму, а тоді вже летіти далі.
 
Та прямо по курсу, куди полетіли хлопці хмари зібралися темні, все почорніло, ще трішки і там піде дощ.
Отож, летіти в ту сторону було не можна.  Спочатку вирішив облітати ці дощові хмари зправа. Полетів на перехід в напрямку окремої гарної хмаринки. За деякий час попав в підйом, почав вкручуватись… Набрав метрів 400, але бачу, що якщо я буду летіти далі по цьому курсу, то шансів вернутись в Одаїв буде не багато. А треба ж попасти на старт, щоб крило обмити :) Потім ще спитав Івана де вони є. Каже що вже сіли. От і я вирішив сідати щоб спокійно добратись до Одаєва. Тим більше вже 2 години політав.
 
Другий раз в житті в мене таке, що я в потоці, маю добру висоту (1400 було), але приймаю рішення і йду на посадку.
 
 На черговому витку, коли випав з потоку, не став його шукати, протягувати за вітром, а полетів проти вітру  до дороги. Ще хотів подивитись скільки зможу пролетіти проти вітру, але щось проти вітру летіти, всетаки, не дуже получається – швидкість була 20 км на годину, а висота швидко таяла. Я думав, що та дорога, що видніється в низу, то  основна дорога з Городенки на яку мені треба попасти. Дивлюсь гарне велике поле – пасовище біля села. Туди і пішов на посадку.
 
Приземлився. Трохи здивувало, що швидкість на посадці більшенька, хоч приземлявся проти вітру.  Та, так і має бути, це ж крило швидше ніж мій Скіф.
 Підійшли до мене два дідка пастуха. Чомусь як завжди – питають чи мене з самольота скинули :)  Трохи порозказував про парапланеризм, поспілкувались… Кажуть до дороги, що мені треба 4 км. Зібрався, пішов туди.
 
На половині дороги зловив попутку – довезли до траси. Там чекав на Васю з Іваном, які приземлились на село ближче до Городенки і по них виїхав Андрій. Стою на зпинці, чекаю… Бачу їде автобус. Думаю, може вони сіли в нього. Заходжу в автобус, але їх нема. Всеодно, поїхав цим автобусом до Озерян – в машині чотирьом людям і трьом парапланам було б тісно.
 
На старті вже вітру не було, наші збиралися вже до дому… Але ще по двадцять грам випили, обмили моє крило :)
 
Гарний день получився!  Вдалий політ! Дві години політав. Пролетів 23 км, набрав 1900 м висоти. Ніби й небагато, але класно, цікаво було!  Після вдалого маршруту гарним настроєм заряджаєшся на цілий тиждень, а може й більше!
Назва: Re: Записки чайника парапланериста
Відправлено: Константин від Липень 19, 2017, 13:17:46
Роман, дуже цікаво було читати! Куди поділись, було б цікаво побачити продовження!)
Назва: Re: Записки чайника парапланериста
Відправлено: Roman Kozhura від Липень 20, 2017, 00:11:42
Дякую! Приємно! Сам надіюсь що ще колись щось напишу.
Назва: Re: Записки чайника парапланериста
Відправлено: Roman Kozhura від Квітень 30, 2018, 17:19:32
Перша СОТНЯ!
                                                     
       Цього року щось з маршрутами не заладилось - вже останні дні квітня, а в мене ще жодного маршрута! Минулого року перший маршрут пролетів 1 квітня, попередні роки і в кінці березня пролітав маршрутики... А цього року ніяк! Отак думав я, їдучи з Васьою на польоти в Ісаків в неділю 29 квітня... І Вася мене підтримав - що і йому хочеться , хоч  якийсь, хоч маленький, але маршрут пролетіти!
       А по прогнозу було безхмарне небо і база 1000 м...  Слабенько. Хоча, на маршрутик 10 - 20 км розраховувати можна. Хоть щось вже нарешті пролетіти!
       Та насправді виявилось, що безхмарне небо, голубі терміки то не так погано!  Мені, взагалі, сподобалось!
       
        Перший маршрут цього року, перший маршрут на Астралі 7 і зразу 100, навіть 105 км! Виглядає, що я його не даремно купив! Добрий початок ;)
        Набирав спочатку десь перших 30 км (над Одаївом, Нижневом...) майже так як по прогнозу Метеопараплан.нет на Тлумач - 1200. А далі база стала підніматись! Найбільше було десь 2550 н.р.м.
        Почалось все з того, що після невеликого затишшя, коли всі на землі, стартанув Іван Баленецький, а за ним я. Бачу його добре піднімає, і куди б не летів, всюди плюсує!  Зразу видно, що то не просто маленька булька, а великий широкий термік. Лишилось знайти сильніше ядро і вкрутитись в нього.
          Знайшов, закрутив... Дивлюсь, чомусь Ваня за мною не пішов, а лишився літати попри горку... Дивно! Я розумію - висота не велика - зноситись на Ісаків на висоті 100-200 м  трохи страшно - можна за селом сісти, бо якщо підйом закінчиться, то назад уже не вернешся...  Але видно було, що потік не маленький і шанси є! Треба  пробувати і надіятись на краще.
          Отож, полетів... Як не дивно, а плюси траплялись постійно - легко вибрав 1200 від старту і я уже над Долиною. Потім зробив невеликий перехід на Одаївську підкову Дністра. Там попались нулі і я в нулях крутив і летів на висоті 800 м за половину півострова за Гориглядами.  Далі перехід на горку - протилежний навітряний беріг Дністра... Висота над землею 400 м... Знову нулі. Довго кручу, але набираю над Нижневом 700 м над землею. 
          Далі полетів  на стрімку горку перед селом Золота Липа... Дивлюсь трохи лівіше трава на горці горить... Дим великим стовпом піднімається в верх. Не хотів летіти в дим, але виглядало, що то найгарантованіший термік. Полетів. Крутив в диму і з димом набирав висоту :) Діло пішло веселіше :) Не знаю що то за трава горіла :) 
          Знову набрав 1200 над землею. Далі трохи змістився правіше і полетів над цікавими горками. Невисокі горби добре прогрівались сонцем і терміки траплялись постійно.
           Користувався, звичайно,  ХС соаr - коли обробляв термік, масштаб збільшував, щоб бачити де краще підіймає і куди протянути, а коли йшов на перехід, масштаб зменшував і тоді на кольоровому дисплеї телефона видно схили, які в даний час краще прогріваються сонцем і під яким кутом до них вітер. Старався летіти над краще освітленими схилами по  ХС соаr, а також дивився на землю, щоб летіти над полями по краю лісу, де можуть сходити терміки.  Думаю, що кольоровий дисплей, то вагома перевага, хоч на ньому гірше видно чим на Кобо.
           А далі база стала підніматись. Найбільше було 2567 н.р.м. То вже, навіть, хмарки утворилися і я під ними крутив.  Коли стартував, то не  вдів балаклаву і під тоненькою вітровкою одна футболка... Розраховував на базу 1000 м і, коли летів на такій висоті, то радий був, що вдівся легко - якраз було не холодно і не жарко.  А коли піднявся за 2000, то зразу пожалів, що не вдів балаклаву.  Ще трошки було до хмарки, а залітати мені в неї не хотілось.
           Коли на ХС соаr в графі відстань від старту перевалила за 60-70 км з'явилось бажання і надія пролетіти СОТОЧКУ!  І, як не дивно, це в мене получилось! Сама кульмінація була в кінці, коли вже пролетів 97 км, в мене над землею 300 м, а впереді високовольтна,  ліс...  І я був не впевнений, що до тої високовольтної буде 3 км!  А так не хотілось не долетіти до  сотки якихось пару метрів! І я крутив! Крутив нулі і надіявся, що вони стануть плюсами!  І таки, стали! Піднабрав, перелетів високовольтну... Ось нарешті заповітна цифра 100! Круто! Я це зробив!
           А далі, бачу впереді більшеньке місто. Якраз підходяще, щоб з нього добиратись до дому. І пішов на посадку. Збоку  сходив термік над чорним полем, але летіти далі я не збирався, знайшов мінуса і злив висоту.
          Коли летів, не дуже орієнтувся де я є.  Для мене було несподіванкою, що я в Перемишлянах. Думав, що  мав бути правіше.  А якби знав, що не зможу в той день до дому добратися і буду ночувати в Лагодові, то б не приземлявся, а піднабрав і зразу в Лагодів полетів :)
          З транспортом до дому цього разу вперто не везло! Зато з ночівлею повезло! Дякую Андрію Чучко, який подзвонив і допоміг мені зв'язатись з Андрієм Матвіївим - парапланеристом з Лагодова, який люб'язно згодився приютити мене на нічліг. Андрію Матвіїву теж велике Дякую!
Назва: Re: Записки чайника парапланериста
Відправлено: Roman Kozhura від Травень 13, 2018, 17:06:36
12 травня, субота. На цей день з роботи получилось відпроситись. В неділю засильний вітер і дощ по прогнозу мав бути, а політати хотілось. Тиждень до цього в Одаєві так і не наважився стартанути в сильний вітер і термічну погоду, і трошки політав тільки вечером в динаміку.
  На польоти поїхав сам - автобусами. В Васі справи були, не їхав. В Підвербці від траси йшов пішки, то в селі підібрав мене Ігор Чех  і його пасажир. Міг їхати з Василем (що з Надвірної) з Франківська, але спішив пошвидше на старт, і поїхав швидше автобусом.
    На старті було сильновато!  Пориви були досить сильні а між ними затишшя з можливість просісти вниз. По прогнозу Вінді фон - 2,5/ пориви - 7 м/с. По Метеопараплан. нет 4-5м\с. і градієнт темперетури -1, а біля землі і на висоті 1000м навіть -1,5 градуса на 100м! База 1700. Термічка мала бути жорстка! Та так воно і було - на яке поле не глянеш, з кожного смерчики сходили.
    Першим стартанув Чех з хлопчиком, політав на висоті десь 40 м і гарно, спокійно приземлився на верху.
    Потім стартанув  я.  Полетів на право,  літав - то набирав, то зливав...  В якийсь момент злило нижче горки - аж страшно було що можу не вигребсти і сісти в низу, а дотянути до поляни, де приземляємся, скоріш за все не получилось би, бо я задалеко вправо був від неї...  Бачу, Чех з пасажиром полетів таки в низ на посадку... Дотянув до краю поляни і сів.
    А я вишукував хоч якийсь підйом і старався втриматись. Получилось!  Потім підійшов термік  і  я пішов в верх.
    Бачу  від старту до мене вже летить Саня Десантура...  Він протянув більше вперед до Дністра чи за Дністер, попав в сильніше ядро і вже скоро був вище мене.  Перед стартом не землі грозився, що вчепиться за мене і полетить зі мною на маршрут ;) Та, добре, я не проти ;)  Класно, було, що він літав поряд і показував, де сильніший підйом. Але обробляти потік в парі з ним було гірше - пролітаючи сильнішу частину терміка , по відчуттях вже  пора закрутити крутіше,  а приходиться зважати на інший параплан і  облітаючи його  зміщуватися з сильнішого підйому.  Та потім, я, таки, закрутив трохи крутіше,  набрав трохи більше за нього висоти і вже було класно -  де кращий підйом по ньому бачу, і він мені не мішає крутити як хочу.
    Набрав 1575 м (1280 над землею), полетів на прехід... Мінуса включились сильні -3,5 висота швидко розтаяла. Опустився до 400м над землею, а потоку все нема... Дивлюсь проти вітру від мене по полю три смерчика один біля одного йдуть... Страшно, звичайно на них летіти, але висоту якось треба набрати. Думаю, постараюсь якось крайчиком в тому потоці вкрутитись, може він не буде дуже злобним... Тим більше, що  смерчики вітер якраз здув на зелене поле, може там вони втратять трохи сили.
    Лечу на ті смерчики... Сильновато, але не так вже й екстремально. Вкрутився, полетів далі.
    Потім ще попав в сильний підйом - стабільно +5! Пікання варіометра практично злилось в один звук "Пі". Але й мінуса були не слабші - на маршруті було від +5,3 до -5,5.
      Ще один конфуз стався - чую, що час від часу варіометер видає сторонні звуки. Та й, звучання щось тихе стало, а потім зовсім він перестав пікати! Я вже думав, що знову батарейки сіли! Але ж я їх недавно міняв! Аж потім бачу - шкала на варіометрі  показує... І тут я додумався, що то кнопка звуку варіометра час від часу впирається в пряжку підвіски, і таким чином звук виключився! Раніше такого не було. Чи кокпіт не правильно примістив чи що?! Включив звук і час від часу поправляв кокпіт.
   Потім ще й чехол з телефоном в кокпіті, який використовую для навігації,  відклеївся від липучок. Боявся, щоб він не впав в низ разом з треком маршруту. Але якось обійшлося. Напевно, треба липучки пришити, а не тільки приклеїти.
    Дивлячись на землю і смерчики на ній, йти на посадку, особливо на чорних полях , не хотілося.  Якось треба було протриматись  в небі, поки термічність не спаде. І таки протримався.
    Летячи за вітром, брав трохи поправку і  протягував більше в сторону Франківська, облітаючи дугою. Але коли побачив злітну полосу аеропорту, летіти в ту сторону передумав :) Не знаю коли ті літаки там сідають, але краще буду триматись від неї подалі.
    Спочатку думав сісти в Богородчанах, але біля Богородчан було багато чорних полів - сісти небезпечно, а висоту набрати легко, і я вирішив полетіти по долині між горками вздовж дороги на Гуту.
   Класно було летіти поруч з горами! Горки біля Надвірни, біля Солотвина, які знизу вилядають, як такі, що тягнуться далеко, зверху виглядають окремими островками, відділеними від загальної маси гір.  Та й невисокі з висоти - 2000 м. Гарно видно Горгани - все поруч як на ладоні: Хом'як, Синяк, Довбушанка, Козигора, Сивулі, Ігровець, Висока.  І ракурс класний з висоти! За ними трохи в димці Говерла з Петросом.  Шкода що батарея в камері набагато швидше сіла. Пробував фотографувати телефоном з кокпіта, але сфоткати гори не получилось - тільки одна моя довольна рожа на весь екран :)  Поки фоткав зробив широку спіраль в мінусах :)
   А далі вибрав велике зелене поле і пішов на посадку. Можна було ще вкрутитись в потік і летіти далі, але не хотів ризикувати залітаючи в гори. Тим більше, що вітер над горами і по прогнозу і по факту посилювався, і проти вітру пробитись було складно.  Зато на посадці не треба було бігти - сідав майже вертикально.
   Зібрався, перекусив, позагаряв, пройшовся до зупинки, а далі автобусом до дому. Останній автобус в 17:50 таки приїхав ;)
Назва: Re: Записки чайника парапланериста
Відправлено: Roman Kozhura від Червень 15, 2018, 20:59:39
10.06, 2018 Ісаків. Приїхав, як завжди з Васьою. Коли під'їзджали, то хмарки вже формувалися. За досить короткий час в небі утворилися цілі стріти великих хмар одна за одною! Якраз за Ісаковом тягнувся шикарний стріт. Як завжди я спочатку роздивлявся, повільно збираввся, і момент упустив! В перший термік старатанув Василь з Надвірної  і довго літав далеко впереді над Дністром. За ним старатанув Саша Роговик, а в нього вже так не получилось - не набрав ту висоту, що Василь (та й Василь в недогрузі, кажуть був). Політав якийсь час, а далі термік закінчився  і вони двоє полетіли на посадку в низ.
    Далі дуло взагалі слабенько. Стріти стояли, а вітру не було. А хмари повиростали здоровенними вертикальними стовпами... При такому великому веретикальному розвитку страшно, що вони переростуть в грозові. 
      Стою вдітий вже... Хлопці кричать, що бусьок накручую зліва над Дністром... Стартуй, кажуть. Стартую. Та щось в мене два рази не получилось вивести крило! Один раз стартанув  і мене підняло і кинуло вліво майже на корчі.
      Потім таки стартанув.., полетів в сторону терміка, попав в нього , зробив виток спіралі в підйомі.., а далі протянув трохи більше проти вітру і випав  з підйому. Пішов за вітром до горки, а плюсів вже нормальних нема. Сів на верху.
      Далі знову довге чекання приходу терміка...
      Хлопці щось не дуже активні були в той день... Переважно навіть в підвіску не вдівалися. Вася, замісць того, щоб літати, дістав свій, недавно змайстрований металошукач і організував команду шукачів древнього металу.  Знайшли 2 патрони від шмасера. Думаю, то теж цікаво, але краще в першу чергу маршрут, а вже потім патрони. Один Іван Дідух, після того як зробив маршрут вниз, вийшов.., трохи відпочив.., і далі настроєний був не пропустити прихід терміка.  Я теж цього хотів! На польотах треба літати! По крайній мірі, бути готовим, бо  Ісаків в таку погоду дає тільки пару шансів в день, і обідно буде бути не готовим в той момент, і ні в один з цих потоків не стартанути!
      Правда після того невеличкого підльоту, я таки пішов тохи в тінь перекусити, бо вже думав що зжарюсь в тій екіпіровці!
      В якийсь момент вітерець почав піддувати трохи сильніше. Іван стартанув. Літав вже нижче нижньої кромки, але таки знайшов термік і пішов в спіралі в верх! Хлопці закричали мені: "Стартуй! Іван набирає!".  Що я і зробив ;)  Полетів зразу від гори вліво, де Іван набирав, попав в термік, закрутив... Набір висоти пішов, все класно! Іван чомусь ще пару раз крутнув разом зі мною і полетів  проти вітру, знайшов, правда, трохи сильніше ядро і крутив вже його.  То напевно тому від мене відлетів, що він крутив ліву спіраль, а я праву :)
      Далі було класно - варіометр мелодійно пікає, висота росте... Іван був вище мене, в якийсь момент, я майже з ним порівнявся, але він знову мене обігнав, і по висоті, і вперед вирвався. Та так і має бути - він ж не зря на такій бритві літає!  Дивлюсь він уже черкає хмару - в димці під хмарою пішов на перехід вперед за вітром. Я ще трохи покрутив, щоб висоти було побільше, далі почалась димка хмари... Вже не крутячи полетів в ту ж сторону, але не під хмарою а вже в середині в тумані хмари - хмарка мене сама затягнула. Класно - лечу по прямій, а висота все набирається! Правда, за трохи часу помічаю, що  без орієнтирів в суцільному білому молоці, таки відхилився майже на 90 градусів від курсу :) Вирівняв курс по жипіесу і полетів знову прямо, слідкуючи за своїм положенням на екрані. Ось нарешті промелькнув клаптик видимості... ще трішки туману і край хмари переді мною розступається, відкриваючи взору краєвиди! А краєвиди, коли вилітаєш з хмари, найкращі!
      Далі полетів за вітром. Пролетів через невеличку хмарку по дорозі... Дивлюсь Іван вже низенько над землею далеко впереді на полях. Але він з часом щось знайшов і трохи викрутив, піднабрав. Лечу теж в ту сторону.  Мінусів великих і так не було. Класно, коли спостерігаю за варіометром і мінуси нарешті стають все меншими. Коли мінус уже  менше одиниці,  чекаю що от от маю влетіти в потік.  Але мінуси зменшились до 0,5, а далі знову почали збільшуватись :( Ага, значить я тільки краєм зачепив повітря, що підіймається. Крутнув пошукову спіраль... Та, добрі плюси не знайшлися :( Натрапив на нулі і крутив їх. Ніби й варіометер пікає, а висота трохи вверх, трохи вниз, але приблизно на місці. Та й то добре - краще чим посипатись в низ.
       Поки кручу, спостерігаю за хмарками. По переду дві ближні хмари поряд одна з одною середнього розміру, але на вигляд рихлі.  Не ростуть а розпадаються. Таа... До них краще летіти не буду, ще ці нулі покручу, може щось краще появиться.
       А ситуація в небі змінюється швидко - щойно хмарки розпадались, а ось уже ці самі хмари клубочаться новими щільними білими барашками.  Влились в хмарки свіжі потоки і мені пора до них летіти! Пішов на перехід - 200 м висоти втратив знизився до 1100 м, але потік швидко знайшовся і я набрав під першою ж хмаркою до 1870 по абсолюту.  Це мене вдохновило і я зразу ж полетів під другу хмарку.  А тут уже не було так класно - під цією хмаркою тільки нулі зміг знайти. Та то й не дивно - ці дві хмарки почали рости приблизно в один час, а значить і потоки, скоріш за все, під ними мають закінчитись приблизно однаково. Покрутив трохи нулі..  дивлюсь над Тлумачем гарна велика хмарка... А, може, вона вже завелика і буде розпадатись?!.. Треба провірити - лечу туди. Як не дивно, а тут хмарка працювала - попав в добрий потік і знову набрав з  1300 до 1700.  Далі крутив і зміщався, а доброго підйому вже не було. Випав, напевно, з ядра, а добре пошукати, щоб знову його знайти не пошукав. Та нічо - висота достатня, попереду Клубівці і над ними теж стоїть гарна велика хмара! Лечу туди - вже ввійшов в смак маршруту ;)
       Підлітаючи до лісу, що перед Клубівцями, я розраховував, що потоки, які поповнюють цю хмару, сходять з поля перед цим лісом.  Крутився, шукав... тільки якісь невеличкі нулі...  Всетаки, потоки в цю хмару сходять за лісом з самих Клубівців. Зміщуюсь в нулях і протягую туди.  Є потік!  Потік потужний - +5, висота набирається швидко. Ось у мене вже майже 1800 по абсолюту (набрав 900 м  з 600 до 1500 над землею). А потік слабшає...  глянув а над головою вже замість вликої хмари лишились обривки.  Подумав, що під нею вже нема що робити і полетів вперед. А, напевно, треба було ще пошукати - потік був сильний і, може, я просто загубив сильніше ядро, а ці обривки хмари могли за кілька хвилин знову стати гарною хмарою. Та що зроблено, те зроблено. Та й недалеко знову є хмарка... Правда, коли вже почав до неї рухатись, то бачу, виглядає вона не дуже свіжою... Підлетів під неї і знайшов тільки нулі. Покрутив 3 хвилини і набрав тільки 20 м. Ще хвилину покрутив і полетів вперед. І тут я зробив помилку!  Та й взагалі, помилкою було те, що крайні потоки я зашвидко покидав! Ті два цьогорічні, великі для мене маршрути, я якраз пролетів не в останню чергу завдяки тому, що нагадував собі, що треба летіти повільніше, не гнати вперед. І цього разу треба було ще затриматись, постаратись знайти загублене ядро, і саме головне - дочекатись утворення свіжої хмарки в потрібному напрямку, або ще якогось орієнтиру на термік. А я просто полетів вперед. Спочачку летів правильно  в напрямку облітання Франківська зправа. Та й дим від вогню впереді стелився спочатку по землі, а потім  піднімався вертикально вверх... Але підіймався він вже досить довго, і я боявся вже термік там не застати, а ще подумав, що до нього задалеко, а в тій стороні голуба дира без хмар...  Короче, туди не полетів, а  полетів вздовж дороги.  Вздовж дороги були хмари, але вони були великі, старі та й були чуть далі за дорогою, а я летів ні туди ні сюди... Вже підлітаючи до Франківська, я розумію, що я лечу над ямою, а пагорби, з яких можуть сходити терміки справа від мене!  Зрозумівши це, повертаю направо і досить швидко знаходжу нулі. Ще все виглядало обнадійливо - в мене 450 м, кручу нулі... Та нулі були більше невеликими мінусами чим нулями, висота таяла, а в плюси вони переростати не хотіли :(  Вже 250 м над землею... Зноситись далі на Франківськ  я вважав, що занадто ризиковано, розвернувся проти вітру і полетів вздовж догоги на Підпечери. Пролетів над якимс ь комплексом, де стріляють мисливці... Понадіявся, що вони не приймуть мене за велику птаху і не будуть стріляти в мою сторону :)  Приземлився в пшеничне поле біля дороги. Навіть ставши на ноги ще кілька метрів пройшов з піднятим крилом, вийшов на дорогу, а тоді поклав крило.
   Всетаки, треба було після крайньої хмарки летіти правіше - і курс був би правильний, щоб облетіти Франківськ, і над горбками би летів а не над низинами, і дим мені підказував... А голуба дира в тій стороні, ще коли я був в повітрі, вже наповнилась була свіжими молодими хмарками!  Ех... втратив шанс! Але то таке...  Напевно, в цьому теж привабливість парапланеризму, маршрутних польотів, що це не так легко! Звичайно, може як повезти, так і не повезти, але щоб стабільно літати великі маршрути треба ще вчитись і вчитись. І хто так вміє, це велике досягнення!
     Летів 1:56, пролетів 35 км, набір висоти 1928 (2198 н.р.м.), з яких 150 м набрав в хмарі.
       Після приземлення пішов на зупинку в ПІдпечери, через пів години сів на автобус і доїхав до річки. Там покупався і дочекався коли буде вертатись з польотів Вася. Таки, ,велика перевага летіти по дорозі в сторону дому ;)
   
Назва: Re: Записки чайника парапланериста
Відправлено: Ежик від Серпень 09, 2018, 22:17:11
 pivasik
Назва: Re: Записки чайника парапланериста
Відправлено: Roman Kozhura від Квітень 07, 2021, 20:26:19
Одаїв - Ясенів-Пільний  4.04.2021
4.04.2021 зробив перший маршрут цього року. Повторив той самий маршрут, що пролетів ще майже 6 років тому - 3.05.2015 ще на своєму першому крилі Скіф А. Тоді це було для мене велике досягнення - 37 км.
  Цього разу приземлився точно на те саме поле. Нащо щось видумувати, як вже знаю, що там нормальна посадка :)
 Летілось цього разу трохи легше, по маршруту просідав трохи менше, але всеодно місцями (особливо за Раковцем, там де й того разу) відшукати і вкрутитись в наступний термік було не просто!
  Ще була спірна ситуація на початку маршруту, коли я, ще з десятком пілотів, викрутили в стартовому Одаївському потоці. Потік закінчився. Всі шукали, за що зачепитись... Всі полетіли вертатись трохи назад, а потім шукали потоки на полях зправа...
 Я розумів, що якщо полечу з усіма, то, скоріш за все там і сяду. Тому вирішив ризикнути і полетів в сторону наступної петлі Дністра навпроти села Долина. Там так само схил під північний вітер, і термодинамік там має працювати, головне попасти в фазу. І я попав!
Вкрутився під хмару, а далі вже було легше.
 Як не дивно, ті десять пілотів, які зі мною летіли, швидко опинились на землі в Ісакові, а я полетів далі.
 Так що, більшість не завжди права ;) Деколи краще приймати власні рішення, а не робити, як всі ;)
 Зразу після мого приземлення в Ясенові-Пільному, прийшла жінка з дитиною десь 5-6 років. Каже, що малий побачив в небі парашутиста і потягну, щоб подивитись.
Якраз був в мене в кишені шоколадний батончик, то дав малому. Думаю, йому було приємно, що з неба злетів парапланерист і щось йому дав :)
Жінка, помогла скласти параплан і показала дорогу до зупинки.
 Як не дивно, але автобусів ніяких не було! І попутки не брали :(
 Але, я везучий! Сам староста села Ясенів пільний Степан Петрович посадив мене в свою машину і безплатно відвіз в Городенку на автостанцію!
Далі знову неприємність - на дверях автостанції приклеєне оголошення, що всі рейси, автобусів в звязку з карантином відмінені! До 24 квітня.
Єх... Побрів в сторону дороги на Тлумач...
Та, тільки ступив пару кроків, зразу й приємність - зупинилась попутка в сторону Франківська! Доїхав до Озерян, а далі все просто.
 Дякую всім, хто мені допоміг!