Роки 2 тому назад їхав у переповненій електричці. Людей набито під завязку.
Тісно, але що зробиш? Їду. Раптом - неприємний запах. Та що там запах! Натурально потягло гівном.
Перша думка - навколо засранці (як часто в нашому житті така думка гріє душу, а-я-яй..). Покрутився - ні, всі нормальні люди.
Сам вступив? (багатьом таке питання в головну і не прийде) Нишком глянув на взуття - нічого.
Аж раптом прозріння - ВОНО! Суне з одного вагона в інший смердюче, обгижене створіння з блаженним видом і докором у погляді. В звичайному житті ми таких і не помічаєм, а тут засада.
Ніхто його не звав, нічого від нього не хочуть, зате ВОНО тягнеться до людей, а люди сахаються, але куди ж на ходу дітись?
Здавалося б, хочеш доїхати - стань пеньком у табурі і їдь тихенько. Та ж ні, ВОНО потрібна аудиторія.
І я зрозумів! Єдиний спосіб боротись із засранцями - не пускати їх у вагон!