Общее > Оффтопик

Записки чайника парапланериста

(1/19) > >>

Roman Kozhura:
24.10.2014
 Сьогодні випав перший сніг. Прийшла зима, а хочеться польотів. Від «нечего делать» перечитав запис про свій перший десятикілометровий маршрут, який пролетів на початку весни. Згадав як це було… Може я і помиляюсь, та мені здається що це може бути цікаво ще комусь почитати. Сужу по собі, бо сам люблю почитати про польоти. А кому буде нецікаво, я думаю не сильно обідяться, що захаращую сайт своїми записками.
29.03.2014
 В мене і хороші події і не дуже. Сьогодні я встановив свій особистий рекорд по висоті 1280 м і по далечині - пролетів по прямій 10 км. А не дуже добре получилось з посадкою - не вспів випрямитись в стояче положення і приземлився на сраку. Ще й до того на великій швидкості бо за вітром в низхідному потоці, та й в роторній зоні. Короче сраці нічо, а спина болить. Але я думаю скоро пройде.(Десь тиждень боліла, а потім поступово пройшло).  Я зовсім не правильне місце вибрав для посадки. Минулого разу (свого першого маршруту на 1.5км) я ще не сідав в незнайомому місці і вибирав місце для посадки щоб гарантовано було безпечне, без ротора. Тоді удачно получилось. А тепер, я щось відчув себе героєм і приділив замало уваги безпеці. Не хотів перелітати канаву з водою, щоб не шукати довго обхід-перехід, і вирішив приземлятись в небезпечнішій ділянці. Тепер я розумію, що краще на кілометер, а може і на кілька, більше пройти ніж ризикувати. А про то, що не зайняв стояче положення, я собі дивуюсь! Надіюсь це буде мені уроком і я буду приймати стоячу позицію тепер 100 м над землею. Ще мене збили покази варіометра, який показував більше ніж насправді до землі. Він ж рахував висоту над стартом. І зниження було сильне 4,5 м за секунду. Треба було швидко рішення приймати, і саме головне правильні.
Короче висновки, які я зробив для себе такі:
 1) коли висоти менше ніж 300 м шукати місце для посадки; 

2) Місце має бути безпечне, без ротора;
3)зайти на посадку  в заздалегідь стоячій позиції;
4) зробити круг, оприділити звідки вітер і зайти строго проти вітру.
Після посадки, я трохи постогнав, поматюкав себе, що допустився таких помилок, зібрався і пішов до траси  більше трьох кілометрів, а потім ще по трасі до повороту на Олешу. В сумі  4,5 км пройшов. Потім посидів, перекусив, трапилась попутка до Одаєва. Я зрадів, що ще політаю, дзвоню Васі, який сів в Олеші, що зараз поїдем на старт, а він каже виходити, бо Вітя зараз вже буде їхати додому. Шкода. Ще б політав, хоть і з болючою спиною. Попили пива і поїхали до дому.
Ще про то як все було...
Першим стартував Саша Пулик і зразуж в термік і догори. Потім політав досить високо і сів чомусь в низу.
Володя і Василь добре набирали і довго висіли в потоках до тисячі метрів.
Я стартанув  полетів наліво якийсь потік в тому кінці перед яром зловив, але ненадовго. Загубив його і сів внизу. Доречі, я щойно збагнув, що я там теж сів на сраку і за вітром. Коли в мене вже ввійде в привичку перевіряти звідки вітер і приймати стояче положення!!!!! То було по привичці, бо в ту сторону постійно сідаєм при півнійно західному вітрі, а сьогодні був північно східний! Та то нормально було, я вправлявся на точність посадки. Сів туди, куди дивився, але краще б правильно сів.
Вийшов на верх. Знову старт. Після Віті. Він летів низько, але потім набрав. Я теж долетів до ярів, ризикнув пролетіти над ними і на тій стороні і над ярами почав набирати. Дуже класне відчуття, коли ти знижувався, вже майже втратив всю висоту, залишається останній шанс  вигребти, долітаєш до останнього ймовірного місця підйому, майже черкаєш верхушки дерев і тут нарешті варіометер починає пищати! Спочатку повільно, але не зупиняється, а потім все сильніше і сильніше! З потоком зношуся над лісом, кручу спіраль. Цікаво всетаки, я ще над лісом не літав. Була думка – « а вдруг, не зможу вернутися, долетіти до схилу і прийдеться сідати на дерева». Та вітер був не сильний.  Набрав метрів 600 і потік скінчився. Полетів назад до краю в термодинамік – нема. З висоти було видно як в здовж схилу від старту летів дельтаплан. Дельтаплан вісімками літав біля ярків, але з висоти здавався маленьким і ніби тільки виживав. Полетів вправо на схід і над ярками зловив потік. Потім крутив, набирав і зносився на південний захід. Висота росла на очах. Дельтаплан лишився далеко, далеко внизу.  Дуже добре почувався в спокійному широкому терміку. Наверху було набагато спокійніше і грала чудова музика варіометра ? Завжди протягував в сторону більшого відйому. Цікаві краєвиди відкрились. Вигляд землі з такої висоти я ще вживу не бачив. На небі ні хмаринки, вже видно що земля хоч і дуже велика але дійсно кругла ? (Про круглу землю, то враження від відео. Камера робить землю круглішою ніж насправді ?)  І я знаходжуся під інверсією, вище якої чисте повітря, а інверсія – видима оболочка більш мутного тисячутрьохсот метрового приземного шару атмосфери.  Але спокійно любуватися краєвидами я не мав можливості, бо один з перших разів грав в захопливу гру – Знайди невидимку терміка і осідлай найскоропідйомніше його ядро ?. Деколи вже думав, що всьо, але знову відшукував потік. Набрав 1280 і тут знову почав потік пропадати. Я вирішив, що це вже база і треба летіти шукати наступний потік  ((1) А треба було ще пошукати – протянути проти вітру, потім за вітром. Як каже Горянський, свій потік завжди краще якогось там імовірного, і переважно його можна знову знайти. Просто треба добре пошукати. Спочатку проти вітру, бо сильніше ядро  втій стороні, якщо нема – за вітром. Треба виділяти якийсь запас втрати висоти на пошук потоку. А я зашвидко рішив летіти далі. Навіть, якщо б були нулі, треба було в них триматися). Полетів вправо до похилого на південь темного поля з спорудою з великою кришою. Почались мінуса, я повернув назад. ( (2)Тепер думаю, що не треба було вертатись. Якщо прийняв рішення летіти до криші, туди і треба було летіти. Думаю, там я б міг всетаки зловити потік, хоч і на низькій висоті. А так, я туди не долетів і вертаючись назад, вже нічого не знайшов). Щось ніби було, місцями добре піднімало, але швидко вивалювався в мінуса і роблячи оберт вже в потік не попадав ((3) Протягувати треба було більше проти вітру, а в мене вийшло, що я протянув за вітром, щоб оприділити край терміка. Пішов добрий підйом, підйом почав стихати, я повернув в спіраль в напрямку звідки прилетів. (а треба було в інший бік повертати. Звідки прилетів - там і так підйому небуло) Як я розумію, я вивалився з підвітряної сторони пузиря в мінуси, і зробивши виток спіралі, опустився нижче нього і тому в потік не попав). Мінуса почалися дуже сильні (4,5 м/с), запанікував – хотілось довгий маршрут, а тут так різко вниз. Рішив піти за вітром через мінуса. Висота розтаяла на очах.  Напевно треба було всетаки летіти на ту кришу, а ще краще не лишати так швидко термік – проти вітру піти, може я з нього зверху вивалився. Не знаю як краще. Треба досвіду. Сьогодні я солідний досвід здобув. Ще одну велику помилку зробив, що не включив GPS. Включив трекер, але в андроїді жпс  треба окремо до нього включати. Треба запамятати це!!!!!
Продовжую... Висота дійсно таяла на очах. Я летів до озер з надією, що холодне повітря над озером працює як тригер і над ним відривається і починає підйом тепле. Але я помилився – біля озер в пологому і вологому ярі був тільки сильний низхідняк. Зря я туди полетів. Надалі, всетаки треба уникати низин і водних поверхонь. Я поняв, що це вже все – сідаю. Висоти було десь 300м на варіку, хоча може й менше насправді.  Було дуже сильне зниження. Максимум було 4,5 м/с. Шукав площадку для посадки. Спочатку на одному горбі хотів сісти, але мені здалось, що там насаджені малі дерева. Потім ще побачив зораний город і вирішив ще над ним пролетіти – авось щось зловлю. Нічого. Хотів сісти на полі з другого боку канави, але вирішив, що важко буде її перейти і я «крутий пілот» – зможу сісти і в роторі на підвітряному похилому схилі ((4)треба було на полі  з другого бок сідати в безпеці би був). Намотав 2 витка клевант на руки. Заходив на посадку, вирішив в останній момент розвернутися проти вітру, та не врахував дуже сильне зниження і не вспів розвернутись. З усього маху гепнувся на сраку. На Боржаві дєд, що його швидка забрала, здається легше гепнувся. Чому на сраку?!!! Сам не розумію. Ніби підсовувався на край підвіски. Напевно недостатньо стояче положення прийняв. Надалі треба за цим слідкувати. Ще може бути, що від затягування клевант крило пішло на зад  а ноги піднялись вверх (і ще цьому міг посприяти ротор від пагорба). Не знаю чи це так, але клеванти треба було затягувати раніше, а перед землею відпустити і знову затянути.  І проти вітру обовязково розвернутись.
   Мені дивно, чому деякі пілоти не літають маршрути. Здається це досить просто. Треба просто більше вивчати матеріалів про польоти і не сидіти на старті чекаючи не знати чого, а частіше стартувати і не боятися сісти в низу. Звичайно не все зразу получиться - треба напрацьовувати досвід. (Тепер я розумію, що краще стартувати не частіше, а в правильний момент, коли підійшов термік. Інакше, сівши внизу будеш дивитись як набирають в потоці інші. Тоді мені повезло – я долетів до терміка, який сходив далеко в стороні від старту).

Жак Павло:
Дякую за розповідь. Думаю, всім цікаво читати про цікаві польоти. Якщо у тебе смартфон на Андроїді, встанови xcsoar. Це дійсно кльова програма, багато корисної інформації. Але із увімкненим gps швидко сідає батарея. Я купив собі зовнішній акумулятор, але з ним ще не літав. На майбутнє, особливо при польотах на Боржаві, слід планувати свій маршрут, вчити місцевість. Бо можна потім йти не тільки 4,5км.
Бажаю тобі далеких, високих і цікавих польотів. І м'ягких посадок. І пиши ще.

_Андрей_:
молодец! пиши еще, не стесняйся!


--- Цитата: roman aww від Жовтень 24, 2014, 20:42:19 ---клеванти треба було затягувати раніше, а перед землею відпустити і знову затянути

--- End quote ---
не нужно таких сложностей. достаточно вовремя затормозить.
мягких посадок!

Roman Kozhura:
Дякую, Жак! xcsoar вже встановив, користуюсь. Правда не дуже получається в польоті на xcsoar дивитись, але деколи пригоджається. Після цього маршруту були ще маршрути вже з вдалими посадками.

Shine:
Я обычно при полетах не на равнине отслеживаю посадки все время, а не с 300 (500, 700, 1000м, нужное подчеркнуть). Принимая любое решение по полету всегда ищу 3-4 варианта посадок в зоне долета на всякий случай. Как-то это автоматически происходит, даже без особого участия мозгов :) А вот если вдруг режим скана посадку не обнаружил в зоне досягаемости (например, большая зона леса, или карьер какой-нить по пути, или скальники, или овраги), то уже включается мозг с кучей вопросов. Основной: "а может ну его на фиг и назад повернем?" :))) И тогда уже начинаю оценивать высоту, просчитывать "долечу/не долечу", строить маршрут не по прямой, а зигзагами через возможные посадки итд :) Это я к тому, что 300 метров - высота, на которой искать посадку может быть уже поздно

Навігація

[0] Сторінка Повідомлень

[#] Наступна сторінка

Go to full version