Тут була 100% колективна робота!
Ще ввечері в понеділок Андрій запропонував взяти вихідний на роботі та й їхати в Шопки, бо прогноз того вартий.
Вислухавши все що думає дружина про мій спосіб життя
я, без настрою та особливого ентузіазму їхав на зустріч з хлопцями, котрі люб’язно запропонували місце в машині.
Вже в 12:00 були набори 500м над стартом
, та Андрій холоднокровно казав у рацію: «Ще не час, почекай!».
Так до 14:00 ми гуртом зо 3 рази викручували до 700м.
Сам я б уже давно полетів по вітру, та завдяки Андрію, все-таки дочекався того самого потоку дня в 14:50, котрий виніс нас вже трохи втомлених на приємну прохолоду висоти 1300м.
Ще в наборі Андрій сказав, що вже ПОРА, треба летіти.
Діставшись майже до бази 2700м в третьому потоці стало ясно, що ще зовсім не вечір не дивлячись на відносно пізню вже годину 16:40.
Як чудесно виблискують на сонці каскади озер біля Озерної у вечірніх променях сонця! Тернопіль з його великим озером в центрі – це щось фантастичне з висоти півтора кілометра. Дуже велично виглядала з висоти пташиного польоту фортеця в Скалаті поміж озер.
Особливо кайфові були останні пів години польоту на фінальному глайді. Розслабився, усвідомлюючи що сотка вже є, просто балдів споглядаючи мальовничі краєвиди що пропливають внизу.
Політ з Андрієм вдавався напрочуд легко, поруч був надійний помічник та провідник по країні, що зветься Небо.
Сіли в селі Паївка на стадіоні в 19:10, де одразу ж збіглася юрба допитливих дітей. На питання, як дібратись до Тернополя, один хлопчина побіг по батька, котрий машиною завіз нас у найближче селище Гримайлів, де є зупинка автобусів.
Повернення з маршруту – це окрема пригода, не менш цікава.
З транспортом нам щастило. В Тернопіль добиралися машиною, попуткою та автобусом зовсім без перерв між ними! Водій буса що нас підвозив просто на ходу зупинив автобус, що їхав на Тернопіль.
Маючи 4 години до нічного поїзда на Львів ми вже вдруге за день зустрілись з місцевим пілотом Миколою, повечеряли
та здійснили незабутню екскурсію красивими місцями міста, особливо сподобалась набережна. За це Миколі Щире Дякую!
Провів нас аж до поїзда, котрий в 1:30 йшов на Львів.
В 5 ранку вже був дома, втомлений і щасливий…
