Олег! Що на дерево сів? 
28 липня 2015 року, п’ятниця, сонячний літній день… Гарна погода, вітер той, що треба. Наша льотна компанія зібралася, як завжди, на Кременецькому парадромі "Соколина гора". Приїхали пілоти з Рівного. Все було супер!!!
Ввечері, близько 21-ї години, мені закортіло політати там де не треба, над лісом. Цього дня вітер дув західний і над лісом ніхто не літав.
Пролетівши кілька метрів над деревами, я побачив, що втрачаю висоту. Треба повертатися назад. Розвернувся та було вже пізно. Відстань між підвіскою і деревами швидко зменшувалася, перед очима промайнули гілки… і ось, я повис між деревами.
У рацію запитали:
- Живий?
- Живий.
- Висиш чи сидиш на дереві?
- Вишу на найвищому і найгрубішому ясені Кременецького заповідника.
За декілька хвилин почувся хруст гілок і голоси моїх рятувальників… Прийшли побратими пілоти... Поржали...
Крило зависло на ясені і сосні, а я висів між ними.
Порадили дотягнутися до якогось з дерев, щоб злізти. Не вийшло. Знову - поржали. Сказали, що я ночую в лісі, а вранці щось придумають. Микола Мазепа дав цінну пораду - кинути запаску. Я спочатку подумав, що підколює, але коли він повторив ще раз - кидай запаску, довжини фала і строп вистарчить, щоб злізти. Кинув. Розкрилася моментально. Добре була вкладена. Відстенувся і по фалі зліз на землю.
Зверху виглядало, що я не високо, вже внизу виявилося, що купол запаски в метрі від землі... (Запаску ми ще не переклали. Треба буде поміряти на якій висоті я гойдався).
Спробували за фал запаски стягнути крило з дерева. Та де там... Треба зрізати гілки. Андрій Гордєєв приніс пилочку. Приступили до повалення лісу. Темніло... Зрізали сосну... Практично нічого не дало. Ясеню сподобалося моє крило. Міцно тримав. Обійшли ясеня... Залізти ніяк. Принесли два буксировочних троса з машини. Зв'язали. Треба перекинути через гілку. ...Карабін на тросі залегкий, не долітає до гілки. Зняли з мене черевик. Прив’язали до троса. Закинули.
Толік Лукащук, як найактивніший лісоруб, виявив бажання залізти на ясеня. Ага. Не виходить.
Саша приніс парашутну підвіску. Толік одягнув, прив’язався і на раз-два був на ясені.
Зрізав дві гілочки і крило на землі. Тут скоро пишеться, але не скоро діло робиться. Ми закінчили, при світлі ліхтариків о 22-й.
Після лісових подій, розпалили вогнище. Насмажили ковбаски, шліфанулися пивцем, поїли всі канапки.
Вечір був надзвичайний. Чудова компанія і зовсім не хотілося їхати додому…
P.S. Наслідки мого гніздування: обірвані дві стропи, крило - ціле.
Щиро вдячний всім за допомогу і незабутньо проведений час!!!
До зустрічі на Кременецькому парадромі)))
